Відповідь
Особи, які працюють на умовах неповного робочого часу, користуються тими самими правами, що і всі інші працівники організації. Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників (ч. 3 ст. 56 Кодексу законів про працю України), в тому числі і скорочення тривалості їх щорічної основної відпустки, отже працівникові повинна надаватися щорічна основна відпустка повної тривалості.
До стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, зараховується й час фактичної роботи на умовах неповного робочого часу протягом робочого року, за який надається відпустка (п.1 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96ВР)
Графік роботи працівників, зразок якого підприємство визначає самостійно, визначає години і дні, коли працівники повинні виконувати свої обов’язки. Підприємство самостійно визначає, який графік роботи працівників діє у його межах. Як скласти графік роботи працівників таким чином, щоб він відповідав нормам закону та влаштовував усі сторони трудових відносин, — читайте у статті
Працівник просить встановити йому неповний робочий день. У такому випадку він пише заяву.
Неповний робочий час — це один із видів тривалості робочого часу, передбачений законодавством. Установити його можна як під час прийняття на роботу, так і згодом. Які алгоритми запровадження неповного часу з ініціативи працівника та роботодавця? Як встановити на неповний робочий час в умовах воєнного стану?
Робочий час — це період в часі, протягом якого працівник зобов’язаний виконувати трудові обов’язки. Детально про поняття робочого часу та його види — у статті.
На прохання працівника встановити йому неповний робочий час — остаточне рішення за роботодавцем. У разі задоволення прохання — видається наказ про встановлення неповного робочого часу працівнику
