Картка П-2 без загального стажу: порушення чи ні?

Відповідь

Три відповіді на запитання кадровиків про картку П‑2

Особова картка працівника — одна з форм статистичного спостереження та первинного обліку. З 1 січня 2010 року застосовують типову форму № П-2 «Особова картка працівника». 

Вимоги типових форм: респонденти обо­в’я­зково ведуть первинний облік показників, зазначених у цих формах. Респонденти за потреби можуть вести також облік інших показників. 

Держстат роз’яснив, що типові форми розробили для того, щоб систематизувати та визначити стандартний уніфікований перелік показників, щоб складати форми державних статистичних спостережень із праці, а також, щоб підприємствам, установам, організаціям було легше їх вести в електронній формі.

Особові картки: нормативні підстави та офіційні роз'яснення

Під «обо­в’я­зковістю ведення респондентами первинного обліку показників» слід розуміти насамперед не обо­в’я­зковість використання типових форм, а необхідність ведення первинного обліку в цілому.  Законодавство не містить норми, яка прямо зобов’язує роботодавця вести особову картку П-2 та пункт 7 розділу I «Загальні відомості» зокрема. 

Поняття «стаж роботи» законодавство нині не містить, а практичне значення має саме страховий стаж, який визначаємо за даними ПФУ. У статзвітах з праці цей показник не використовують. 

Що можуть вимагати органи Держстату

Тому не вбачаємо ризику того, що Держстат, Держпраці або ТЦК та СП під час перевірки кваліфікують відсутність інформації про стаж роботи працівника в особовій картці П-2 як її неналежне ведення.