Роз’їзний характер роботи: табелюємо відсутність зв’язку з працівником
Запитання
Працівник з роз’їзним характером роботи, який працює у підрозділі за межами основного підприємства (в іншому регіоні), перестав відповідати на телефонні дзвінки. Чи оформляти це як відсутність на роботі?
Відповідь
Окремих правил обліку робочого часу працівників із роз’їзним характером роботи не існує. Роботодавець обліковує робочий час такого працівника на загальних підставах.
Питання режиму роботи, тривалості робочого часу й відпочинку, нормування й оплати праці, встановлення форм, системи, розмірів зарплати та інших видів трудових виплат: доплат, надбавок, премій тощо, регулюють колективним договором (ч. 2 ст. 13 КЗпП). У колдоговорі визначають перелік посад/професій, для яких встановлюють особливий/роз’їзний характер роботи, порядок/розмір доплати та обліку використання робочого часу.
Окрім того, роз’їзний характер роботи працівника, порядок і строки подання ним звітів про виконану роботу, передбачають у письмових трудових договорах та/або посадовій/робочій інструкції.
На підставі чого приймати виконану роботу і вносити до табеля кількість відпрацьованих годин?
З 19 липня 2022 року КЗпП містить нову підставу звільнення — відсутність працівника на роботі та інформації про причини такої відсутності понад чотири місяці поспіль (п. 8-3 ч. 1 ст. 36 КЗпП). Для того щоб звільнити працівника через тривалу відсутність, роботодавець має дотримати одночасно двох умов:
- працівник відсутній на роботі понад чотири місяці поспіль;
- упродовж цих чотирьох місяців у роботодавця немає інформації про причини відсутності.
Тому необхідно актувати факт відсутності не тільки працівника, а й додатково інформації про причини його відсутності.