Відповідь
Окремих правил обліку робочого часу працівників із роз’їзним характером роботи не існує. Роботодавець обліковує робочий час такого працівника на загальних підставах.
Питання режиму роботи, тривалості робочого часу й відпочинку, нормування й оплати праці, встановлення форм, системи, розмірів зарплати та інших видів трудових виплат: доплат, надбавок, премій тощо, регулюють колективним договором (ч. 2 ст. 13 КЗпП). У колдоговорі визначають перелік посад/професій, для яких встановлюють особливий/роз’їзний характер роботи, порядок/розмір доплати та обліку використання робочого часу.
Окрім того, роз’їзний характер роботи працівника, порядок і строки подання ним звітів про виконану роботу, передбачають у письмових трудових договорах та/або посадовій/робочій інструкції.
На підставі чого приймати виконану роботу і вносити до табеля кількість відпрацьованих годин?
З 19 липня 2022 року КЗпП містить нову підставу звільнення — відсутність працівника на роботі та інформації про причини такої відсутності понад чотири місяці поспіль (п. 8-3 ч. 1 ст. 36 КЗпП). Для того щоб звільнити працівника через тривалу відсутність, роботодавець має дотримати одночасно двох умов:
- працівник відсутній на роботі понад чотири місяці поспіль;
- упродовж цих чотирьох місяців у роботодавця немає інформації про причини відсутності.
Тому необхідно актувати факт відсутності не тільки працівника, а й додатково інформації про причини його відсутності.
Табель обліку робочого часу — це один із головних документів на підприємстві. Табелювання працівників використовується для фіксації фактично відпрацьованих годин, відсутностей працівників, відпусток та інших видів робочого часу. Правильно організований облік робочого часу на підприємстві допомагає уникнути помилок у нарахуванні заробітної плати та контролювати дисципліну праці. Хто веде табель обліку робочого часу? Хто підписує табель обліку робочого часу? Чи є типовий табель обліку робочого часу? Відповіді на ці та інші питання про табель робочого часу та зразок табеля обліку робочого часу — у статті
Використання робочого часу на підприємствах, в установах, організаціях обліковують за допомогою обліку використання робочого часу щомісячно на всіх працівників.
Введення підсумованого обліку робочого часу — це процедура запровадження на підприємстві особливого режиму обліку робочого часу, коли облік ведуть не за кожний день чи тиждень окремо, а за обліковий період (місяць, квартал, рік). Це дозволяє гнучко планувати графіки роботи, особливо там, де неможливо встановити стандартний робочий день або тиждень (транспорт, охорона, медзаклади, безперервне виробництво тощо)
З листа до редакції: «Декілька років тому ми дозволили жінці-лаборанту працювати у вільний від основної роботи час за внутрішнім сумісництвом у тій же лабораторії прибиральником виробничих приміщень. За таку роботу ми доплачували їй 50% окладу прибиральника. Зараз ця працівниця вирішила відмовитися від роботи прибиральника. Який слід видати наказ? Оскільки раніше було видано наказ про дозвіл працювати за сумісництвом, то тепер маємо написати «не дозволяємо надалі працювати»? Чи як правильно?»
За письмовим погодженням між працівником і роботодавцем незалежно від форми власності для працівника можна встановити гнучкий режим робочого часу. Гнучкий графік роботи регулює стаття 60 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП). Які особливості має гнучкий графік роботи під час воєнного стану читайте у статті
