10 серпня набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання трудових відносин з нефіксованим робочим часом» від 18.07.2022 № 2421-ІХ (далі — Закон № 2421). З цієї дати роботодавці можуть укладати з працівниками трудові договори з нефіксованим робочим часом.
Нагадаємо, що трудовий договір з нефіксованим робочим часом — це особливий вид трудового договору, за якого не встановлюють конкретного часу виконання роботи. Обов’язок працівника виконувати роботу виникає лише в разі, коли роботодавець надає роботу, передбачену цим трудовим договором. Роботодавець не гарантує, що таку роботу надаватиме постійно. Обов’язкова умова — дотримувати умов оплати праці, що передбачає ст. 21-1 КЗпП.
Держпраці роз’яснила, що така особливість трудового договору, як виконання роботи на умовах нефіксованого робочого часу, не обмежує трудові права працівників. Тому таким працівникам надають щорічну основну відпустку тривалістю не менш як 24 к. дн. за відпрацьований робочий рік, який відлічують з дня, коли уклали трудовий договір (ст. 75 КЗпП).
- Що робити, якщо на підприємстві звільнилися декілька працівників і кількість трудових договорів із нефіксованим часом перевищує ліміт
- З якими категоріями працівників можна укласти договір із нефіксованим робочим часом
- Чи має право роботодавець перевести працівників на договори з нефіксованим робочим часом
За матеріалами Держпраці
