Закон від 15.11.1996 № 504/96-ВР "Про відпустки" (із змінами та доповненнями далі – Закон № 504), КЗпП з урахуванням вимог Закону від 15.03.2022 № 2136-IX "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" визначають:
- державні гарантії права на відпустки працівників,
- умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності,
- зміцнення здоров’я,
- для виховання дітей,
- задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів,
- всебічного розвитку особи.
Переведення працівника за його згодою на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду є підставою для припинення трудового договору (п. 5 ст. 36 КЗпП). На новій роботі працівник укладає інший трудовий договір.
Під час воєнного стану та обставин, які склалися в країні у зв’язку з військовою агресією російської федерації, Закон від 01.07.2022 № 2352-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", який набрав чинності з 19 липня 2022 року, вніс зміни до КЗпП, зокрема виключено статтю 81, яка передбачала, що за бажанням працівників, переведених на роботу з одного підприємства, установи, організації на інше підприємство, в установу, організацію, які не використали за попереднім місцем роботи повністю або частково щорічну основну відпустку і не одержали за неї грошової компенсації, щорічна відпустка повної тривалості надається до настання шестимісячного терміну безперервної роботи після переведення.
У разі звільнення працівника у період дії воєнного стану йому виплачується грошова компенсація відповідно до статті 24 Закону "Про відпустки" (ч. 1 ст. 12 Закону № 2136).
Таким чином, наразі при звільненні працівника, йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину – особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (ст. 83 КЗпП та 24 Закону № 504).
За матеріалами Східного міжрегіонального управління Держпраці
