У разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення потрібно поновити на роботі працівника органом, який розглядає трудовий спір (ст. 235 Кодексу законів про працю; далі — КЗпП).
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більше як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше, аніж один рік не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Рішення про поновлення на роботі підлягає негайному виконанню. У разі невиконання рішення суду про поновлення на роботі застосовують штрафні санкції та інші заходи, передбачені Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV (далі — Закон про виконавче провадження).
Згідно зі статтею 89 Закону про виконавче провадження у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов’язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець встановлює новий строк виконання та виносить постанову про накладення штрафу:
- на боржника — фізичну особу в розмірі від 10 до 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (нмдг);
- на посадових осіб — від 20 до 40 нмдг;
- на боржника — юридичну особу — від 40 до 60 нмдг.
У разі повторного невиконання рішення суду без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.
Крім того, у разі затримки роботодавцем виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату працівнику середнього заробітку за час затримки (ст. 236 КЗпП).
Отже, на виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі роботодавцю треба виконати такі дії:
- привести штатний розпис у відповідність до рішення суду, тобто видати наказ про внесення змін до штатного розпису (оскільки штатний розпис — це документ, що встановлює для організації структуру, кількість штатних одиниць і посадові оклади працівників);
- видати наказ про поновлення працівника на роботі; внести зміни до трудової книжки працівника (п. 2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці, Мін’юсту, Мінсоцзахисту від 29.07.1993 № 58, зокрема визнається недійсним запис про звільнення);
- здійснити оплату за час вимушеного прогулу (відповідно до п. 2 частини першої ст. 367 Цивільного процесуального кодексу України; далі — ЦПК) суд допускає негайне виконання рішення у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць. При цьому згідно з частиною другою цієї статті суд, ухвалюючи рішення, може допустити негайне його виконання у разі стягнення всієї суми боргу);
- допустити працівника до виконання попередніх обов’язків.
Подальші дії сторін вирішуються відповідно до рішень судів апеляційної, касаційної інстанцій.
Варто звернути увагу на норму статті 239 КЗпП, що обмежує поворот виконання рішень по трудових спорах у частині стягнення заробітної плати. Так, у разі скасування виконаних судових рішень про стягнення заробітної плати чи інших виплат, що випливають з трудових правовідносин, поворот виконання допускається лише тоді, коли скасоване рішення грунтувалося на повідомлених позивачем неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах (аналогічну норму передбачено частиною другою ст. 382 ЦПК).
Стаття підготовлена за матеріалами журналу "Кадровик-01"
