Захист працівників під час роботи при низьких температурах: про що має знати кадровик
Робота на вулиці в морозну погоду: про що має знати кадровик
Базовий документ — Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу (далі — Гігієнічна класифікація), затверджена наказом МОЗ від 08.04.2014 № 248. Класи умов праці визнаємо, керуючись:
- додатком 7 до Гігієнічної класифікації, коли йдеться про виконання робіт у виробничих приміщеннях в холодний період працівниками, що не мають спецодягу;
- додатком 8 до Гігієнічної класифікації, коли йдеться про роботу на відкритій території, в неопалюваних та охолоджених приміщеннях у холодний період року (п. 6.3 розд. ІІ Гігієнічної класифікація).
Класи умов праці за показниками мікроклімату для відкритих територій в морозну погоду, в неопалюваних та охолоджених приміщеннях
Показник | Класи умов праці1 | ||||||
допустимий | шкідливий2 | небезпечний | |||||
2 | 3.1 | 3.2 | 3.3 | 3.4 | 4 | ||
Температура повітря, °С | |||||||
Кліматичні зони3 | 2 | До -10,0 включно | Від -10,1 до -14,9 | Від -15,0 до -20,0 | Від -20,1 до -25,0 | Від -25,1 до -30,0 | Нижче -30 |
3 | До -7,0 включно | Від -7,1 до -12,0 | Від -12,1 до -17,0 | Від -17,1 до -22,0 | Від -22,1 до -27,0 | Нижче -27 |
Разом з тим, питання температурного режиму на робочому місці регулюється ще і Державними санітарними нормами «Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень» (далі — ДСН 3.3.6.042-99), затвердженими постановою головного державного санітарного лікаря України від 01.12.199 № 42. Відтак, ця постанова про температурний режим закріплює, якою має бути температура виробничих приміщень.
Працівникам служби кадрів слід розуміти, що температурний режим повітря — це сукупність показників температури повітря, які характеризують його стан у певному середовищі протягом певного часу. Він може бути визначений для закритих приміщень (наприклад, офісів, виробничих приміщень) або відкритих просторів.
Робота на морозі зобов’язує роботодавця:
- проводити медогляди працівників;
- надавати перерви для обігріву та відпочинку;
- припиняти за певних несприятливих погодних умов роботу.
Захист за допомогою спеціального одягу для роботи на морозі
Окремо встановлені норми, які визначають порядок безоплатного забезпечення робітників спецодягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту (ст. 163 КЗпП). Такі норми поширюються на тих, хто, працює у шкідливих та небезпечних умовах, а також виконує роботу, пов’язану із забрудненням або таку, що здійснюється в несприятливих температурних умовах. КЗпП не містить вичерпних норм. Уточнені критерії забезпечення при роботі на морозі спецодягом та взуттям та засобами індивідуального захисту викладені в галузевих нормах.
Роботи на вулиці за температури нижче -10°С є такими, що мають шкідливі умови праці, тож, відповідно, люди, виконуючи роботу за таких умов, мають отримати належний спеціальний одяг і взуття.
В Україні діють держстандарти з випробування й експлуатації спецодягу для захисту від знижених температур. Зокрема:
- ДСТУ EN (V) 342–2001 «Одяг спеціальний для захисту від знижених температур»;
- ДСТУ EN 14058:2008 «Одяг захисний. Одяг спеціальний для захисту від знижених температур.
Припинення робіт за гранично низьких температур повітря: оголошуємо простій
Граничні температури, зокрема, тривалість робочого дня та перерви для обігріву, сила вітру, за яких мають бути тимчасово припинені роботи на вулиці та перевезення людей у неопалюваних транспортних засобах установлюють відповідні служби місцевих органів влади (державної адміністрації) (п. 4.1 ДБН А.3.2-2-2009 «Охорона праці та промислова безпека у будівництві. Основні положення»; п. 3.8.53, п. 6.1.15 Правил з охорони праці під час будівництва та ремонту об’єктів житлово-комунального господарства, НПАОП 45.2–1.02–90).
Заборонено проводити роботи на висоті у відкритих місцях, коли швидкість вітру становить 10 м/с і більше, під час ожеледиці, грози або туману, який призводить до зниження видимості в межах фронту робіт, а також у нічний час за умови недостатньої освітленості та якщо температура на вулиці перевищує 35°С або нижча -20°С. Виконання невідкладних робіт на висоті в складніших погодних умовах має регулювати роботодавець. Однак проект виконання робіт визначає додаткові заходи безпеки (п. 1.16 Правил охорони праці під час виконання робіт на висоті, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 27.03.2007 № 62, НПАОП 0.00–1.15–07).
Якщо йдеться про невідкладні роботи на висоті та додаткові засоби безпеки, то видайте наказ, із яким ознайомте всіх працівників, задіяних у забезпеченні, організації і виконанні робіт за складних погодних умов.
Роботодавець має контролювати і негайно ухвалити рішення в разі раптового різкого погіршення умов.
Як оформити простій на підприємстві
Визначайте відповідність робочого середовища нормам і правилам. Це функція служби охорони праці. Якщо роботу необхідно припинити внаслідок настання граничних умов праці, зазначена служба:
- вживає заходи з фіксації погодних параметрів, тобто складає акт, звертається по довідку до територіальної метеослужби тощо;
- надає керівнику підприємства доповідну записку, в якій обґрунтовує необхідність припинення певних робіт (посилаючись на нормативно-правові акти).
Роботи призупиняють, видаючи наказ, в якому також оголошують початок простою структурних підрозділів, категорій працівників та окремих працівників, задіяних у роботах на відкритому повітрі.
Час простою оплачують в розмірі не менше двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) (ч. 1 ст. 113 КЗпП). За час простою, коли сталася виробнича ситуація, що загрожує життю чи здоров’ю працівника або людям, які його оточують, і довкіллю не з вини працівника, за ним зберігають середню зарплату (ч. 3 ст. 113 КЗпП).
Оскільки за сильних морозів робота на відкритих будівельних майданчиках небезпечна для здоров’я працівників, на підставі наказу про оголошення простою працівник кадрової служби готує проект наказу з особового складу про збереження за конкретними працівниками середнього заробітку на час простою відповідно до частини третьої статті 113 КЗпП.