Отже, для визначення умов оплати праці сумісника насамперед необхідно визначитися з одиницею виміру «виконаної роботи» та підібрати відповідну систему оплату праці (почасова чи відрядна). «Виміряти» роботу можна або кількістю виробленої продукції, або часом, витраченим на виконання посадових обов’язків.
Умови оплати праці сумісників
Якщо виконувана робота вимірюється кількістю виробленої продукції, то для працівника встановлюють відрядну систему оплати праці. Якщо ж виконувана робота вимірюється часом, витраченим на виконання посадових обов’язків, то встановлюють почасову систему оплати праці.
Відрядна система оплати
При відрядній системі оплату фактично виконаної роботи (наприклад, виготовленої продукції) визначають за нормами і розцінками, що діють в організації (частина третя ст. 97, частина друга ст. 104 КЗпП , ст. 15 Закону України «Про оплату праці» вiд 24.03.1995 № 108/95-ВР).
Почасова оплата
Почасова оплата праці провадиться за відпрацьований час виходячи з годинних тарифних ставок або з місячної тарифної ставки (посадового окладу).
Годинна або місячна (посадовий оклад) тарифні ставки мають встановлюватися працівникам навіть за умови застосування відрядної системи оплати праці. Ця вимога обумовлена тим, що законодавство про працю містить норми, які в окремих випадках передбачають оплату праці «відрядників» за тарифними ставками. Наприклад, оплату праці при простої визначають виходячи з тарифної ставки (ст. 113 КЗпП); у випадках коли визначити середній заробіток неможливо (наприклад, працівник не мав заробітку не з його вини, але потрібно нарахувати «відпускні»), розрахунки проводять виходячи з установлених у трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу (абзац третій п. 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 ).
Оплата праці суміснику, який працює неповний робочий день
Якщо сумісник працює в режимі повного робочого часу, то він отримує заробітну плату за фактично виконану роботу у розмірі повного посадового окладу (місячної тарифної ставки) або в розмірі нарахованої заробітної плати за відпрацьовану місячну норму годин, або в розмірі нарахованої заробітної плати за фактично виготовлену продукцію.
Якщо ж сумісник працює у режимі неповного робочого часу (що трапляється частіше), то провадити оплату праці згідно з вимогами статті 102-1 КЗпП (за фактично виконану роботу) можна лише у випадку відрядної системи оплати праці (за фактично виготовлену продукцію) та при погодинній оплаті праці (за години, фактично відпрацьовані відповідно до встановленого працівнику графіка роботи).
Якщо працівнику встановлено посадовий оклад (місячну тарифну ставку), то при оплаті праці сумісника слід керуватися нормою статті 56 КЗпП: при неповному робочому часі оплату праці провадять пропорційно відпрацьованому часу.
Стаття підготовлена за матеріалами журналу "Кадровик-01"
