Коли підприємство, установа, організація (далі — організація) бере на роботу працівника з інвалідністю за направленням центру зайнятості, то випробування не встановлюється. Утім, випробування при прийнятті на роботу інваліда можливе, якщо він не має такого направлення.
У ч. 3 ст. 26 Кодексу законів про працю України зазначено, що для інвалідів, які були направлені на роботу за рекомендацією медико-соціальної експертизи (МСЕК), при прийнятті на роботу випробування не встановлюється.
Українське законодавство захищає осіб-інвалідів, зокрема права таких громадян визначені Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 № 875-XII (далі — Закон № 875). Зокрема, інвалід, який не досяг пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право зареєструватися у державній службі зайнятості як безробітний (ч. 1 ст. 18-1 Закону № 875 та п. 2 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 № 5067-VI; далі — Закон про зайнятість).
Додаткові гарантії щодо сприяння у працевлаштуванні мають інваліди, які не досягли пенсійного віку, визначеного у ст. 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV.
Відповідно до ч. 2 ст. 18-1 Закону № 875 визнати безробітним та поставити на облік особу з інвалідністю може центр зайнятості за місцем проживання за умови подання таким громадянином необхідних для цього документів та рекомендації МСЕК.
Повертаючись до державних гарантій захисту інвалідів, мусимо зауважити, що служба зайнятості шукає роботу для інваліда, беручи до уваги всі надані МСЕК рекомендації, кваліфікацію, рівень його знань і побажання (ч. 3 ст. 18-1 Закону № 875). На додачу роботодавці можуть отримати дотації на створення робочих місць для осіб з інвалідністю, котрі зареєстровані в службі зайнятості. Такі дотації покриває Фонд соціального захисту інвалідів. Порядок надання коштів (дотацій) затверджений постановою КМУ від 27.12.2006 № 1836.
Однак на цьому державне стимулювання організацій, які приймають на роботу інвалідів, не вичерпується. У статтях 26 та 27 Закону про зайнятість, зокрема, зазначено:
- роботодавець, котрий бере на роботу на нове робоче місце осіб, що мають інвалідність, та яким наданий статус безробітного, за направленням державних центрів зайнятості, протягом щонайменше двох років щомісяця компенсуються фактичні витрати у розмірі єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за відповідну особу за місяць, за який він сплачений. Якщо організація працевлаштовує інваліда, який перебуває на обліку в службі зайнятості, але згідно із законодавством не отримує допомоги по безробіттю, компенсація виплачується протягом одного року з дня працевлаштування особи за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів;
- суб’єкти малого підприємництва, які працевлаштовують безробітних не менше ніж на два роки за направленням центру зайнятості, на нові робочі місця в пріоритетних видах економічної діяльності, щомісяця отримують компенсацію фактичних витрат у розмірі єдиного внеску на загальнообов’язкове держсоцстрахування за відповідну особу за місяць, за який він сплачений. Однак термін компенсаційних виплат коштом бюджету Фонду соціального захисту інвалідів скорочується до одного року з дня працевлаштування безробітного, якщо організація бере на роботу інваліда, який зареєстрований як безробітний, але який, відповідно до законодавства, допомогу по безробіттю не отримує.
Отже, випробування при прийнятті на роботу інваліда не встановлюється, якщо він має направлення на роботу з центру зайнятості. У такому разі працедавець має право отримувати певні дотації за рахунок Фонду соціального захисту інвалідів. Випробування при працевлаштуванні інваліда організація може встановити, якщо останній влаштовується на роботу самостійно.
Стаття підготовлена за матеріалами журналу "Кадровик-01"
