Претендента на посаду державної служби відібрано. Служба управління персоналом перевірила документи, необхідні для призначення. Держорган, де працюватиме держслужбовець видає акт (розпорядчий документ) про призначення на посаду та інформує органи ДФС про укладення трудового договору.
Юридичним фактом, що засвідчує набуття статусу державного службовця громадянином, який вперше вступає на державну службу, є складення ним Присяги державного службовця.
Повідомлення ДФС
На державні органи поширюється вимога частини 3 статті 24 КЗпП щодо обов’язкового повідомлення ДФС про прийняття працівника на роботу. Повідомлення надсилають до територіального органу ДФС за місцем обліку роботодавця як платника єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (абз. 1 постанови КМУ «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» від 17.06.2015 № 413).
Повідомлення ДФС про прийняття працівника на роботу є складовою укладання трудового договору — поряд із виданням наказу (лист Держпраці від 03.08.2015 № 1364/24/21/01/2298-15).
Дата акта про призначення на посаду та дата початку роботи державного службовця не можуть збігатися (лист Мінсоцполітики від 04.08.2015 № 432/13/155-15).
Якщо претендент на посаду державної служби підлягає спеціальній перевірці та/або перевірці за Законом України «Про очищення влади» від 16.09.2014 № 1682-VII, трудовий договір укладають після складання довідки про результати спеціальної перевірки та/або проведення першого етапу люстраційної перевірки. Перший етап люстраційної перевірки проводять згідно з пунктом 42 Порядку проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади», затвердженого постановою КМУ від 16.10.2014 № 563.
Акт про призначення на посаду
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу (ч. 3 ст. 24 КЗпП).
Акт про призначення державного службовця на посаду приймають у вигляді указу, постанови, наказу (розпорядження), рішення, залежно від категорії посади та відповідно до законодавства (ч. 4 ст. 33 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII; далі — Закон № 889).
Акт органу вищого рівня про призначення на посаду оголошують шляхом видання за місцем роботи відповідного акта із зазначенням дати фактичного призначення на посаду тощо (п. 5 розд. IV Порядку ведення та зберігання особових справ державних службовців, затвердженого наказом Нацдержслужби від 22.03.2016 № 64).
Новелою Закону № 889 є встановлення вимог до змісту акта про призначення на посаду (ч. 1 та 2 ст. 33). В акті обов’язково зазначають:
- прізвище, ім’я, по батькові особи, призначуваної на посаду державної служби;
- посаду державної служби та структурний підрозділ державного органу;
- дату початку виконання посадових обов’язків;
- умови оплати праці.
Акт про призначення на посаду може містити й такі умови та зобов’язання:
- строк призначення — якщо укладено строковий трудовий договір;
- строк випробування — у разі призначення з випробуванням;
- обов’язок державного органу забезпечити державному службовцю можливість проходження професійного навчання, необхідного для виконання посадових обов’язків.
Увага!
Оформлення та розташування реквізитів акта про призначення на посаду мають відповідати Національному стандарту України «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів. ДСТУ 4163-2003», затвердженому наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 № 55.
Визначте, кому доцільно доручити табельний облік, адаптуйте форму табеля під потреби підприємства, заповніть табель без помилок, навіть якщо працівники працюють за режимом, відмінним від звичайного, та правильно оберіть позначки для неявок
Дата початку виконання посадових обов’язків
В акті про призначення має бути вказана дата початку виконання посадових обов’язків. Це узгоджується з необхідністю розмежовувати дату видання розпорядчого документа про прийняття на роботу та дату початку трудових відносин, яку зумовив обов’язок інформувати ДФС про укладення трудових договорів.
Умови оплати праці
Структура заробітної плати державного службовця встановлена частиною 2 статті 50 Закону № 889.
Керівники державної служби мають право протягом двох років з дня набрання чинності Законом № 889 у межах економії фонду оплати праці встановлювати державним службовцям додаткові стимулюючі виплати (абз. 8 п. 14 розд. XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889). Постановою КМУ від 18.01.2017 № 15 «Питання оплати праці працівників державних органів» (далі — Постанова № 15) затверджено Положення про застосування стимулюючих виплат державним службовцям, до яких віднесено надбавки:
- за інтенсивність праці;
- за виконання особливо важливої роботи.
Посадовий оклад
В акті про призначення на посаду необхідно зазначити точний розмір посадового окладу державного службовця. Наприклад: 5 850 грн.
Так скеровують Правила організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджені наказом Мін’юсту від 18.06.2015 № 1000/5 (далі — Правила № 1000/5):
У разі призначення працівника в розпорядчому документі зазначають, зокрема, розмір його посадового окладу відповідно до штатного розпису (п. 7 гл. 9 розд. ІІ Правил № 1000/5).
Поле для цифрового значення окладу (тарифної ставки) містить і типова форма № П-1 «Наказ (розпорядження) про прийняття на роботу», затверджена наказом Держкомстату України від 05.12.2008 № 489 (далі — форма № П-1).
Якщо оклади змінюватимуться, інформацію доведеться актуалізовувати. Для цього видайте зведений наказ, де наведено підставу для зміни посадових окладів, перелік державних службовців (із зазначенням посад), посадові оклади яких змінюються, нові розміри окладів та дату, з якої вони застосовуватимуться. Вносити зміни до акта про призначення на посаду не потрібно.
Надбавка за вислугу років
Право на отримання надбавки за вислугу років виникає із досягненням 1 року стажу державної служби (п. 2 ч. 2 ст. 50, ч. 1 ст. 52 Закону № 889).
Акт про призначення не вимагає включення до нього відомостей про стаж державної служби. Не передбачає зазначення інформації про трудовий стаж й форма № П-1.
Отже, якщо стаж держслужби відсутній або менше 1 року, інформацію про це в акті не наводимо. Вважаємо, проте, можливим зазначати стаж, якщо він є підставою для надбавки:
Приклад
Установити Петренку П. П. надбавку за вислугу років у розмірі 3% посадового окладу (стаж державної служби на 15.05.2017 — 1 рік 3 місяці 2 дні).
Обчислення стажу державної служби та контроль за встановленням надбавки за вислугу років — обов’язок служби управління персоналом державного органу (пп. 21, 28 п. 2 розд. ІІ Типового положення про службу управління персоналом державного органу, затвердженого наказом Нацдержслужби від 03.03.2016 № 47).
Надбавка за ранг держслужбовця
За державним службовцем, який переходить на посаду нижчої категорії або звільняється, зберігається ранг (ч. 9 ст. 39 Закону № 889).
Отже, особі з рангом державного службовця при призначенні встановлюють надбавку відповідно до її рангу.
Якщо під час призначення присвоять вищий ранг, більшу надбавку нараховуватимуть з дня присвоєння нового рангу.
Виняток — призначення на посаду з випробуванням. Ранг та надбавку встановлюють після випробування. Якщо держслужбовець, призначений із випробуванням, має ранг, то у період випробування одержуватиме надбавку відповідно до нього (ч. 5 ст. 39 Закону № 889; абз. 2, 4 п. 2 постанови КМУ «Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями» від 20.04.2016 № 306).
Наразі можливості встановити випробування при прийнятті на державну службу є обмеженими (застосовують винятки, передбачені ч. 3 ст. 26 КЗпП).
Схему посадових окладів на посадах державної служби та розміри надбавок за ранг державного службовця визначає КМУ (ч. 3 ст. 51, ч. 2 ст. 52 Закону № 889). На сьогодні розмір зазначених виплат затверджений Постановою № 15.
Виплати за додаткове навантаження
Під час призначення на державного службовця можуть покласти додаткові обов’язки — тимчасово відсутнього держслужбовця або за вакантною посадою держслужби. Оскільки виконання цих обов’язків має тимчасовий характер, їх не фіксуємо в акті про призначення, а покладаємо окремим розпорядчим документом. У ньому ж встановлюємо виплату за додаткове навантаження (п. 4, 5 ч. 2 ст. 50, ч. 3, 4 ст. 52 Закону № 889).
Присвоєння рангу держслужбовця
Закон № 889 не передбачає такої складової змісту акта про призначення, як присвоєння рангу державного службовця. Можливо, законодавець спирався на те, що при першому призначенні на посаду державної служби обов’язково встановлюють випробування (ч. 2 ст. 35 Закону № 889). Тоді ранг присвоюють після випробування (ч. 5 ст. 39 Закону № 889).
Утім, не кожне призначення на посаду супроводжується випробуванням. Припустімо, держслужбовця призначають на посаду без випробування і йому необхідно присвоїти вищий ранг.
Приклад
Державного службовця категорії «В», якому присвоєно 7-й ранг, за результатами конкурсу призначають на посаду категорії «Б» в іншому державному органі.
Ранги державних службовців присвоюють одночасно з призначенням на посаду державної служби (ч. 5 ст. 39 Закону № 889). Водночас для наведеного прикладу законодавець не конкретизував спосіб присвоєння рангу — в акті про призначення чи шляхом видання окремого розпорядчого документа. Тому юридично прийнятними є обидва зазначені варіанти.
Новелою Закону № 889 є вимога видавати новопризначеному державному службовцю копію акта про призначення на посаду, безвідносно того, чи звертався він із відповідним проханням. Якщо держслужбовець відмовляється отримати копію, цей факт доцільно засвідчити актом. Ще одну копію акта про призначення долучають до особової справи (ч. 3 ст. 33 Закону № 889).
Суб’єкт призначення
Рішення про призначення на посаду ухвалює суб’єкт призначення:
- для посад категорії «А» — державний орган або посадова особа, визначені Конституцією та законами України;
- для посад категорій «Б» і «В» — керівник державної служби (п. 7 ч. 1 ст. 2, ч. 2 ст. 31 Закону № 889).
Питання щодо розмежування термінів «суб’єкт призначення» та «керівник державної служби» ми розглядали у статті «Керівник державної служби: правовий статус».
Певний час до проблемних належало питання щодо керівника державної служби (суб’єкта призначення) у структурних підрозділах місцевих державних адміністрацій (МДА). Чималою мірою це спричинювала норма Типового положення про структурний підрозділ місцевої державної адміністрації, затвердженого постановою КМУ від 26.09.2012 № 887 (далі — Типове положення), згідно з якою:
Керівник структурного підрозділу МДА подає її голові пропозиції щодо призначення на посаду та звільнення з посади у порядку, передбаченому законодавством про державну службу, державних службовців структурного підрозділу, присвоєння їм рангів державних службовців, їх заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності (пп. 16 п. 10).
Із цього можна було зробити висновок, що суб’єктом призначення для держслужбовців структурних підрозділів МДА є її голова.
Якщо керівник державного органу є державним службовцем, він одночасно є і керівником державної служби цього органу (п. 4 ч. 1 ст. 17 Закону № 889).
Нацдержслужба роз’яснила: керівник структурного підрозділу МДА, утвореного як юридична особа публічного права, здійснює повноваження з питань державної служби та організації роботи інших працівників у цьому підрозділі (роз’яснення від 16.06.2016 № 11-р/з, лист від 21.06.2016 № 93/13/22-16), тобто є керівником державної служби. Згодом постановою КМУ від 22.07.2016 № 465 Типове положення було доповнено пунктом 10-1, аналогічним за змістом роз’ясненню Нацдержслужби. Зазначене схиляло до висновку: керівником державної служби для структурних підрозділів МДА, утворених не як юридичні особи публічного права, є голова МДА.
Отже, вирішальним чинником є наявність у структурного підрозділу МДА статусу юридичної особи публічного права.
Однак, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо особливостей фінансового контролю окремих категорій посадових осіб» від 23.03.2017 № 1975-VIII статтю 1 Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700-VII доповнено визначенням терміна «державний орган».
До відома
Державний орган — орган державної влади, в т. ч. колегіальний державний орган, інший суб’єкт публічного права, незалежно від наявності статусу юридичної особи, якому згідно із законодавством надані повноваження здійснювати від імені держави владні управлінські функції, юрисдикція якого поширюється на всю територію України або на окрему адміністративно-територіальну одиницю.
Як випливає із визначення, наявність статусу державного органу не залежить від наявності статусу юридичної особи. З огляду на це сучасний підхід до нормативно-правового регулювання керівництва держслужбою в структурних підрозділах МДА, можливо, буде переглянутий.
Складення Присяги та набуття статусу держслужбовця
Закон № 889 детальніше, ніж його попередник — Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII (далі — Закон № 3723), регулює питання, пов’язані зі складенням Присяги держслужбовця (далі — Присяга) та набуттям статусу держслужбовця.
Особа, яка вступає на посаду державної служби вперше, набуває статусу державного службовця з дня публічного складення нею Присяги (ч. 3 ст. 21, ч. 5 ст. 36 Закону № 889), текст якої наведено в частині 1 статті 36 Закону № 889.
Присягу складають один раз при першому призначенні на посаду державної служби. Законодавство не передбачає повторного складення Присяги особами, які до набрання чинності Законом № 889 (01.05.2016) склали Присягу, передбачену частиною 1 статті 17 Закону № 3723.
Присягу складають у день призначення. Організація її складення — обов’язок служби управління персоналом (ч. 5 ст. 31 Закону № 889).
Дата призначення на посаду — дата початку виконання посадових обов’язків (яка, як було з’ясовано вище, відрізняється від дати видання акта про призначення).
Особа виголошує Присягу у присутності державних службовців структурного підрозділу, на посаду в якому її призначено, та представників служби управління персоналом, підписує текст Присяги і зазначає дату її складення (ч. 2 ст. 36 Закону № 889).
Підписаний текст Присяги є складовою особової справи державного службовця. Про складення Присяги роблять запис у трудовій книжці (ч. 3 ст. 36 Закону № 889).
Якщо претендент на посаду відмовляється скласти Присягу, його вважають таким, що відмовився від посади. Акт про його призначення скасовує суб’єкт призначення. Відтак застосовують відкладене право другого за результатами конкурсу кандидата на зайняття посади (ч. 4 ст. 36 Закону № 889).
За Законом № 889 відмова від складення Присяги призводить до скасування акта про призначення, але не до припинення державної служби чи звільнення. На відміну від Закону № 3723, Закон № 889 не передбачає такої підстави припинення державної служби, як відмова від складення Присяги. Із цього випливає, що відповідно до Закону № 889 з особою, яка відмовилася скласти Присягу, трудовий договір не укладається.
Особа, яку призначають на посаду державної служби повторно, набуває статусу державного службовця з дня призначення на посаду (ч. 3 ст. 21 Закону № 889). Днем призначення на посаду є дата початку виконання посадових обов’язків, зазначена в акті про призначення.
Стаття підготовлена за матеріалами журналу "Кадровик-01"
