При укладенні трудового договору громадянин має подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, — також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров’я та інші документи (ч. 2 ст. 24 Кодексу законів про працю України; далі — КЗпП).
Законодавство про працю не зобов’язує роботодавця перевіряти трудову книжку на відповідність бланку встановленого зразка, а також на наявність усіх необхідних записів, які мав унести попередній роботодавець. Натомість при влаштуванні на роботу працівники зобов’язані подавати трудову книжку, оформлену в установленому порядку (п. 1.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці, Мін’юсту, Мінсоцзахисту від 29.07.1993 № 58). Відсутність запису про звільнення з попереднього місця роботи унеможливлює внесення запису до трудової книжки про прийняття на роботу відповідно до розділу 2 Інструкції № 58. Також відсутність такого запису може означати, що працівник досі перебуває у трудових відносинах з попереднім роботодавцем.
Увага! Трудові книжки працівників, які працюють на умовах трудового договору у фізичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності без створення юридичної особи з правом найму, та фізичних осіб, які використовують найману працю, пов’язану з наданням послуг (кухарі, няньки, водії тощо), зберігаються безпосередньо у працівників (п. 2.21-1 Інструкції № 58).
Отже, у цій ситуації роботодавець може рекомендувати особі, що працевлаштовується, звернутись на попереднє місце роботи для внесення запису про звільнення і лише після цього повернутися для укладання трудового договору.
Якщо ж підприємство ліквідовано, то працівник може звернутись до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме — про припинення трудового договору в односторонньому порядку (ст. 256 Цивільно-процесуального кодексу України; далі — ЦПК).
Увага! У судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (ч. 2 ст. 256 ЦПК).
За наявності рішення суду новий роботодавець може прийняти у працівника трудову книжку без запису про звільнення з попереднього місця роботи і працевлаштувати працівника на основне місце роботи.
Стаття підготовлена за матеріалами журналу "Кадровик-01"
