
Законодавство забороняє роботодавцям звільняти вагітних працівниць з власної ініціативи. єдиним винятком є повна ліквідація підприємства, але й тоді звільнення може відбуватися лише з обов’язковим працевлаштуванням на інше місце, а під час пошуку роботу роботодавець повинен виплачувати жінці середню зарплату. Проте звільнення за власним бажанням можливе, і це може бути використано для психологічного тиску на працівника.
Звільнення вагітної
У Держпраці закликали жінок, які стали жертвами порушень, звертатися по допомогу до інспекторів відомства. Це можна зробити онлайн, подавши звернення через офіційний сайт, телефоном або особисто в обласному управлінні.
Зауважимо: нещодавно Держпраці отримала можливість проводити перевірки на підставі звернення громадян щодо мобінгу (цькування) на робочому місці.
Водночас у відомстві визнають, що довести психологічний тиск буває дуже складно. Для того, щоб максимально убезпечити себе, слід:
- офіційно повідомити роботодавця про свій статус вагітної — наприклад, через відділ кадрів (бажано, щоб залишився письмовий слід у вхідній документації);
- у випадку тиску — мати свідків, що підтвердять слова постраждалої;
- фіксувати факти тиску письмово, на аудіо чи відео (Держпраці приймає матеріали на носіях, які можна прослухати чи переглянути).
Попри це, інспектори Держпраці лише фіксують порушення і можуть притягти роботодавця до адміністративної відповідальності. А от поновити працівницю на роботі і разі незаконого звільнення може лише суд.
За інформацією Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці
Працівник, який бажає звільнитись за власним бажанням за відсутності поважної причини, зобов’язаний за два тижні повідомити роботодавця про своє звільнення. Якщо ж працівник в заяві вказав причину, через яку потрібно раніше звільнитися, тоді двотижневий строк попередження не застосовуємо. Про це та про інші випадки, коли можна звільнитись без відпрацювання, читайте в статті.
Ліквідація підприємства — це повне припинення його діяльності без правонаступництва. Така ситуація завжди супроводжується необхідністю припинення трудових відносин з усіма працівниками. У таких випадках особливо важливим є правильне застосування законодавства щодо звільнення працівників у разі ліквідації підприємства. Які дії кадрової служби у разі ліквідації підприємства? Яким чином звільняти працівників, щодо яких встановлено заборону на звільнення або які відсутні з нез’ясованих причин. Усе про звільнення у зв’язку з ліквідацією підприємства — у статті.
Працівник зобов’язаний виконувати роботу, визначену трудовим договором. Роботодавець не має права вимагати від працівника виконувати роботу, не обумовлену трудовим договором. Що робити, коли виникла необхідність змін в організації як самого виробництва, так і істотних умов праці за трудовими договорами. Роз’яснюємо порядок дій та документування.
Розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця — це припинення трудових відносин між працівником та роботодавцем за рішенням останнього. Законодавство України чітко визначає порядок звільнення з роботи з ініціативи роботодавця, а також підстави звільнення працівника з ініціативи власника, які гарантують захист прав як працівника, так і роботодавця. Усе про звільнення з ініціативи власника — у статті
Особливості звільнення під час воєнного стану в Україні регламентуєт Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-IX (далі — Закон № 2136), адже він має тимчасовий пріоритет над КЗпП. Закон № 2136 вніс зміни й у порядок припинення трудових відносин. Які нюанси необхідно врахувати під час звільнення працівника під час воєнного стану, розберемо у статті