На початку серпня ЗМІ та соцмережі гуділи, мов роз’ятрений вулик. І було від чого. Глава Офісу Президента написав заяву: «Прошу звільнити за власним бажанням з моменту бажання». Про це ви, напевне, чули, а може, й бачили — заява без жодної дати.
Президент прокоментував: «Члени команди від початку написали заяви про звільнення за власним бажанням. Якщо не справлятимуться з роботою, підпишу заяви».
Деякі роботодавці теж одразу, коли приймають на роботу, беруть заяви про звільнення за власним бажанням без дати. А коли треба звільнити працівника, за нього в заяві дописують дату звільнення.
Перед тим, як переймати їх досвід та брати заяви про звільнення з «відкритими» датами, дізнайтесь про наслідки.
Дата заяви як точка відліку
Згадаймо статтю 38 КЗпП: працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. Роботодавець зобов’язаний звільнити працівника у строк, про який той попросить, якщо працівник не може продовжувати роботу з поважної причини.
Якщо працівник не вказав дату звільнення, кадровик обчислює її сам.
Дата заяви як вимога нормативних актів
КЗпП не скеровує, як складати заяви про звільнення. Але дороговказ є в нормативних актах з діловодства.
Як оформлювати заяву, говорить Збірник уніфікованих форм організаційно-розпорядчих документів, схвалений протоколом Методкомісії Держкомархіву від 20.06.2006 № 3 (далі — Збірник форм ОРД).
Уніфікована форма заяви працівника передбачає обов’язкові реквізити.
Скажете, Збірник форм ОРД — рекомендований документ, тож дотримувати його необов’язково?
Навряд чи глава Офісу Президента через необізнаність скачав перший-ліпший зразок заяви в інтернеті. Може це був жарт, а може — продуманий хід досвідченого адвоката, який знає, що така заява не має юридичної сили, а оскаржити її в суді — легко.
Хоч би що не волів високопосадовець, пам’ятаймо: Феміді почуття гумору невластиве.
Стаття підготовлена за матеріалами журналу "Кадровик-01"
