
Насамперед слід зазначити, що укладення трудових договорів регулюється Кодексом законів про працю України, тоді як цивільно-правові договори мають керуватися положеннями Цивільного кодексу.
Трудовий договір і цивільно-правовий договір — принципові відмінності
Цивільно-правові договори укладаються виключно у письмовій формі, тоді як трудовий договір, хоча фіксується так само здебільшого письмово, може бути оформлений й усно. Це ж стосується і строку дії: трудовий договір може бути як строковим, так і безстроковим, тоді як цивільно-правовий завжди має строки певну дату чи момент завершення виконання роботи чи надання послуг.
Метою трудового договору є організація процесу праці за певною спеціальністю без встановлення кінцевого результату. Водночас саме кінцевий результат є метою цивільно-правового договору (виконання робіт чи надання послуги), і такий результат фіксується в окремому документі — акті надання послуг чи виконаних робіт.
Вочевидь, правила трудового розпорядку стосується лише тих, хто працює за трудовим договором. Проте і можливість скористатися такими соціальними гарантіями, як оплачувані відпустки, вихідні або ж лікарняні є лише в тих, хто працює за трудовим договором.
За інформацією Схiдного міжрегiонального управлiння Держпрацi
Колективний договір — це угода між роботодавцем (або об’єднанням роботодавців) та представницьким органом працівників, яка встановлює взаємні права, обов’язки і відповідальність сторін щодо регулювання виробничих (робочих) відносин. Проте іноді виникає потреба припинити дію колективного договору — через зміну власника, ліквідацію підприємства або укладення нового документа. Усе про припинення дії колективного договору — у статті.
Зміна умов трудового договору — це процедура, яка передбачає внесення змін до існуючих умов праці, визначених у трудовому договорі. Це може стосуватися зміни заробітної плати, графіку роботи, посадових обов’язків та інших умов. Більш детально про зміну умов трудового договору та про те, чи можна змінювати істотні умови трудового договору — у статті
Працівник має право укладати трудовий договір як і в одній, так і в декількох установах, організаціях одночасно. Таке право передбачає частина 2 статті 21 КЗпП. Тому працівник, окрім основного трудового договору, має можливість укласи і трудовий договір про роботу за сумісництвом.
З назви статті вже зрозуміло, що проведення стажування на робочому місці до оформлення трудових відносин є порушенням чинного законодавства. Але проходження стажування законодавчо передбачено для певних категорій осіб, зокрема, студентів, безробітних, державних службовців тощо.
Спрощений режим трудових відносин наразі можна застосовувати тільки на час воєнного стану. Водночас зміни, запроваджені відповідним законом, внесені до КЗпП. Припускаємо, що законодавці планують, щоб роботодавці з працівниками перейшли до індивідуального регулювання трудових відносин. Хто може застосовувати спрощений режим? Як укладати трудовий договір й оплачувати працю працівників, — роз’яснюємо у статті