Верховний Суд уточнив межі компенсації за затримку розрахунку при звільненні

Як виправити, якщо затримали розрахунок при звільненні

Якщо роботодавець з власної вини не виплатив належні звільненому працівникові суми у строки, зазначені в статті 116 КЗпП, при відсутності спору про їх розмір підприємство мусить виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців (ч. 1 ст. 117 КЗпП). Межу у шість місяців з 19.07.2022 встановив Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-IX.

8 жовтня 2025 року Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову у справі № 489/6074/23, у якій роз’яснила як застосовувати норми статті 117 КЗпП щодо відповідальності роботодавця за затримку розрахунку при звільненні.

Позивачка у позові, з яким звернулась до районного суду, зазначила, що у 2023 році у зв’язку з припиненням повноважень посадових осіб (п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП) її звільнили з посади директора з капітального будівництва та призначили:

• вихідну допомогу в розмірі шести середньомісячних зарплат;
• компенсацію за невикористану відпустку.

В день звільнення підприємство не провело повний розрахунок, а пізніше погасило заборгованість за виплатами при звільненні, проте не у повному обсязі. На думку позивачки, заборгованість виникла через те, що після звільнення підприємство видало накази, на підставі яких в односторонньому порядку зменшило належні їй виплати. Вона вважала ці дії незаконними і вказала, що роботодавець має нести відповідальність за затримку розрахунку при звільненні.

Районний суд позов задовольнив частково. Суд апеляційної інстанції керувався принципом пропорційності та врахував висновки Великої Палати ВС у постанові від  26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц. Відтак, зменшив розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку співмірно до розміру фактично допущеного порушення.

Велика Палата ВС дійшла висновків:

• коли суди розглядають подібні спори після 19 липня 2022 року, мають брати до уваги співмірність заявленої до стягнення суми відшкодування з огляду на конкретні обставини справи. Це, зокрема, розмір простроченої заборгованості, її співвідношення із середнім заробітком, поведінка сторін тощо;
• виплата середнього заробітку за статтею 117 КЗпП за своєю суттю є не штрафом чи каральною санкцією, а спеціальним видом компенсації очікуваних майнових втрат працівника. Саме така компенсаційна природа дозволяє застосувати загальні принципи права, зокрема пропорційності, та обґрунтовує можливість судового контролю за співмірністю розміру компенсації;
• суд може зменшити розмір відшкодування незалежно від ступеня задоволення позовних вимог про стягнення належних звільненому працівникові сум. Однак загальний період нарахування компенсації не може перевищувати шести місяців.

Тож суд апеляційної інстанції забезпечив справедливий баланс інтересів сторін: захистив право позивачки на повний розрахунок, належну компенсацію та водночас не допустив, щоб підприємство понесло несправедливі та непропорційні майнові втрати.

За інформацією ВС