Обмеження осіб з інвалідністю на ринку праці: форми дискримінації

Державна служба з питань праці визначає дискримінацію осіб з інвалідністю як будь-яке розрізнення, виключення чи обмеження, що ґрунтується на інвалідності особи. 

Трудові відносини з особами з інвалідністю

Це явище може набувати таких форм:

• пряма дискримінація — до особи з інвалідністю ставляться менш прихильно, ніж до особи без інвалідності в аналогічних обставинах (наприклад, відмова у прийнятті на роботу попри наявність необхідних навичок та кваліфікації);
• непряма дискримінація — наявність нейтральних правил або політики, які хоч і однакові для всіх, але на практиці негативно впливають на осіб з інвалідністю (наприклад, вимога підніматися сходами для доступу до будівлі);
• відмова в розумному пристосуванні — відмова вносити необхідні та доречні зміни, які забезпечать особі з інвалідністю можливість реалізувати свої права та свободи нарівні з іншими (встановлення пандусів або надання матеріалів шрифтом Брайля чи в аудіо-форматі);
• підбурювання до дискримінації — вказівки, інструкції або заклики до дискримінаційних дій.

Такі обмеження прав можуть зустрічатися не лише у трудовій сфері, а й в освіті, доступі до медичних послуг, транспорту, житла, культурних і спортивних закладів тощо.

У Держпраці також звернути увагу, що будь-яка дискримінація заборонена Законом «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні».

За інформацією Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці