Дитяча праця: історія заборон та кого закон вважає дітьми

Державна служба з питань праці нагадала роботодавцям, що сучасне українське законодавство вважає дітьми усіх неповнолітніх (осіб, що не досягли 18 років). Саме таке вікове обмеження фіксує Законі України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 р. 

Трудові відносини з неповнолітнім

Наразі в Україні дозволено наймати на роботу неповнолітніх з 16 років (а іноді — і молодше), проте їхня праця має бути безпечною, а самі працівники мають низку додаткових пільг і гарантій.

Дитячу працю при цьому визначають як найману працю осіб, які не досягли віку трудової дієздатності.

Водночас світова практика заборони дитячої праці розпочинається з 1833 року, коли у Великій Британії вперше ухвалили закон, що обмежував тривалість робочого дня дітей 9-13 років до 8 годин, а підлітків 13-18 років — до 12 годин. Тоді ж заборонили нічну працю дітей та підлітків 9-18 років.

Міжнародна організація праці у 1999 році ухвалила Конвенцію від №182 «Про заборону та негайні заходи щодо ліквідації найгірших форм дитячої праці», яку Україна ратифікувала у 2000 році.

За інформацією Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці