Верховний Суд: роботодавець не може довільно змінити істотні умови праці та звільнити працівника

Верховний Суд у постанові від 29 липня 2026 року у справі № 161/5363/25 роз’яснив умови законного звільнення працівника через відмову продовжувати роботу після зміни істотних умов праці.

У справі роботодавець запровадив для працівниці режим неповного робочого часу — дві години на день із понеділка по п’ятницю. Зарплату мали виплачувати пропорційно відпрацьованому часу. Працівниця не погодилася, після чого її звільнили за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП.

Суди визнали звільнення незаконним, а Верховний Суд залишив їхні рішення без змін.

ВС нагадав: зміна істотних умов праці, зокрема розміру зарплати, тривалості робочого часу та режиму роботи, є законною лише тоді, коли роботодавець доведе наявність змін в організації виробництва і праці.

У цій справі роботодавець посилався на припинення співпраці з одним із клієнтів та зменшення навантаження. Однак не довів, що позивачка працювала саме для цього клієнта. Крім того, на підприємстві залишилися п’ять працівників на аналогічній посаді з такими самими функціональними обов’язками, яких про зміну істотних умов праці не попереджали. У розпорядчих документах також не було розмежовано роботу пакувальників за конкретними клієнтами.

Зміна істотних умов праці як підстава для звільнення

Тому сам факт відмови працівника від нових умов ще не дає роботодавцю безумовного права на звільнення. Спочатку роботодавець має довести реальні зміни в організації виробництва і праці та те, що вони об’єктивно зумовлюють зміну умов праці саме конкретного працівника.

У результаті працівницю поновили на роботі, наказ про звільнення скасували, а з роботодавця стягнули 126 034,25 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

ВС також висловився щодо строку звернення до суду. У справах про звільнення місячний строк обчислюється з дня, наступного за днем вручення працівнику копії наказу про звільнення. Працівницю ознайомили з наказом 19 лютого 2025 року, тому строк почався 20 лютого, а подання позову 20 березня відбулося вчасно.

За інформацією Єдиного державного реєстру судових рішень

та Facebook-сторінки Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради