Ненормований день чи надурочна робота: як не переплутати

Ненормований робочий день не означає, що працівник повинен постійно затримуватися на роботі після завершення робочого дня.

Це особливий режим робочого часу, який установлюють для окремих категорій працівників, коли час їхньої роботи неможливо точно нормувати. За потреби вони можуть виконувати роботу понад нормальну тривалість робочого часу, і така робота не вважається надурочною.

Однак ідеться саме про роботу за потреби, а не про систематичне збільшення тривалості робочого дня.

За особливий характер праці працівникам із ненормованим робочим днем може надаватися щорічна додаткова відпустка тривалістю до семи календарних днів. Конкретну тривалість визначають колективним або трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в таких умовах.

Наприклад, якщо працівник кілька разів на місяць затримується на 30–60 хвилин через необхідність завершити термінову роботу, це може відповідати режиму ненормованого робочого дня.

Інша ситуація — коли працівник щодня працює, наприклад, із 9:00 до 20:00 замість установлених 9:00–18:00, оскільки керівник постійно доручає додаткову роботу. Самого посилання на ненормований робочий день тут недостатньо — потрібно з’ясувати, чи не є така робота надурочною.

Адже надурочні роботи за загальним правилом не допускаються та можуть застосовуватися лише у випадках, передбачених законодавством. При погодинній системі оплати їх оплачують у подвійному розмірі годинної ставки.

При цьому замінити оплату надурочної роботи наданням відгулу не можна.

Отже, кадровику важливо не плутати ненормований робочий день із систематичною роботою понад установлену тривалість робочого часу: це різні режими з різними правилами компенсації.

За інформацією Facebook-сторінки Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради