У Роз’ясненні від 18.08.2016, оприлюдненому на офіційному сайті Мінсоцполітики, озвучено позицію профільного державного органу щодо проблемних питань із надання відпусток.
Читайте також — Щорічна основна відпустка: надаємо правильно
Щорічна додаткова відпустка за стаж державної служби
Із 01.05.2016 за кожний рік державної служби по досягненню 5-річного стажу державної служби державному службовцю надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як 15 календарних днів (ст. 51 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII; далі — Закон № 889).
Детальніше — у консультації «Додаткова відпустка державним службовцям надається за новим порядком»
Право родичів, які фактично доглядають за дитиною, на відпустку для догляду за нею до досягнення 3-річного віку
Після закінчення відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами за бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку (ч. 1 ст. 18 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР; далі — Закон про відпустки).
Ця відпустка може бути використана повністю або частинами також батьком дитини, бабою, дідом чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною, або особою, яка усиновила чи взяла під опіку дитину, та одним із прийомних батьків чи батьків-вихователів (ч. 7 ст. 179 Кодексу законів про працю України (КЗпП), ч. 3 ст. 18 Закону про відпустки).
Особам, зазначеним у частині 3 статті 18 Закону про відпустки (крім осіб, які усиновили чи взяли дитину під опіку у встановленому законодавством порядку, прийомних батьків і батьків-вихователів), відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається на підставі довідки з місця роботи (навчання, служби) матері дитини про те, що вона вийшла на роботу (навчання) до закінчення терміну цієї відпустки і виплату допомоги по догляду за дитиною їй припинено (із зазначенням дати) (ч. 4 ст. 20 Закону про відпустки).
Мінсоцполітики зауважило: лише за умови надання довідки з місця роботи матері дитини про те, що вона вийшла на роботу на повний робочий день, а також довідки органу праці та соціального захисту населення за місцем проживання матері про припинення їй виплати допомоги по догляду за дитиною (якщо така допомога була призначена), гарантовано право батька дитини, бабусі чи інших родичів, які фактично доглядають за дитиною, на отримання відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги).
Право на відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку батька дитини, баби, діда чи інших родичів, які фактично доглядають за дитиною, є похідним від права матері на таку відпустку, тобто, мати може делегувати своє право на відпустку вище зазначеним особам.
Так, якщо мати дитини працює і проживає за кордоном, на неї не поширюються норми Закону про відпустки. Тобто, права на відпустку на території України ця жінка не має, а тому відповідно не можуть мати права на цю відпустку і особи, визначені частиною 3 статті 18 Закону про відпустки.
Якщо мати дитини — приватний підприємець, вона не має права на будь-який вид відпусток, зокрема і на відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку, оскільки не перебуває у трудових відносинах. Отже, немає підстави і для надання батьку дитини, чи іншим родичам, відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку.
У пригоді вам стануть консультації журналу «Кадровик-01»:
- Відпустка вдівцю, який виховує трьох дітей
- Компенсація чи довідка про невикористання відпустки «на дітей»
- Право жінки, яка взяла на виховання дитину, на додаткову соціальну відпустку
- Додаткова соціальна відпустка прийомній матері
Додаткова відпустка окремим категоріям ветеранів війни
Учасники бойових дій, інваліди війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII мають право на отримання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати тривалістю 14 к. д. на рік (ст. 16-2 Закону про відпустки).
Поділу на частини та грошовій компенсації при звільненні підлягає щорічна відпустка (ст. 12 та ч. 1 ст. 24 Закону про відпустки).
Додаткова відпустка окремим категоріям ветеранів війни визначена статтею 16 розділу III «Додаткові відпустки у зв’язку з навчанням. Творча відпустка. відпустка для підготовки та участі в змаганнях» Закону про відпустки. Тому вона не належить до виду щорічних відпусток, а отже на неї не поширюються норми, передбачені для щорічних відпусток.
Така відпустка, на відміну від щорічної, надається незалежно від відпрацьованого в році часу, один раз протягом календарного року на підставі заяви працівника та посвідчення учасника бойових дій або інваліда війни. Невикористана у поточному році така відпустка на наступний рік не переноситься.
Право на неї працівник може реалізувати протягом календарного року, конкретний період та черговість її надання визначається за погодженням між працівником і роботодавцем.
Більше в е-журналі «Кадровик-01»
- Працівник — учасник бойових дій і «чорнобилець»: надавати одну чи дві відпустки
- Приклад заяви про надання додаткової оплачуваної відпустки учаснику бойових дій
- Приклад наказу про надання додаткової оплачуваної відпустки учаснику бойових дій
Право працівників-сумісників на додаткову соціальну відпустку, передбачену статтею 19 Закону про відпустки
Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах організаціях (далі — підприємство), якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін (ч. 2 ст. 21 КЗпП). Ця норма закону дозволяє працівникам, крім основного трудового договору, укладати трудові договори про роботу за сумісництвом.
Працівник, який уклав трудовий договір на роботу за сумісництвом, перебуває у трудових відносинах з підприємством, фізичною особою-підприємцем і тому має право на оплачувану щорічну відпустку.
Робота за сумісництвом є одним з різновидів роботи на умовах неповного робочого часу, а при роботі на умовах неповного робочого часу гарантовано недопущення будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників (ч. 3 ст. 56 КЗпП).
Постановою КМУ від 03.04.1993 № 245 і Положенням про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженим наказом Мінпраці, Мін’юсту та Мінфіну від 28.06.1993 № 43, передбачено, що відпустка на роботі за сумісництвом надається одночасно з відпусткою за основним місцем роботи.
Окрім того, на роботі за сумісництвом працівник має право на соціальні відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами і для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку.
Отже, Мінсоцполітики не вбачає підстав для ненадання працівникам-сумісникам соціальної відпустки за статтею 19 Закону про відпустки.
Ольга Савченко,
експерт Експертус: Кадри
