Мінсоцполітики в листі від 28.10.2016 № 401/06/186-16 нагадало, що звільнення з роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ й організацій провадиться, зокрема, у разі прийняття працівника, який не є сумісником (п. 8 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженого наказом Мінпраці, Мін’юсту і Мінфіну від 28.06.1993 № 43).
Припинення трудового договору з сумісником у цьому випадку провадиться на підставі статті 7 Кодексу законів про працю України (КЗпП). Обов’язку попереджати сумісника про наступне звільнення за цією підставою законодавство не містить. Необхідності подання працівником заяви на звільнення за цією підставою законодавством також не встановлено.
Звільнення з суміщуваної роботи у зв’язку з прийняттям на роботу іншого працівника, який не є сумісником, є розірванням трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (ст. 43-1 КЗпП), а тому не допускається звільнення працівника в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за п. 5 ст. 40 КЗпП), а також у період перебування працівника у відпустці (ст. 40 КЗпП).
Мінсоцполітики зауважує, що норм щодо звільнення з роботи за сумісництвом працівника підприємств, установ, організацій інших форм власності у зв’язку з прийняттям на цю роботу працівника, який не є сумісником, законодавство не містить.
Ольга Савченко,
експерт Експертус: Кадри
