Відпустка без збереження заробітної плати може надаватися працівнику за сімейними обставинами та з інших причин на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік (ч. 1 ст. 26 Закону України «Про відпустки»).
Згідно зі статтею 22 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105-XIV (далі – Закон № 1105-XIV) допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання одного з таких страхових випадків:
- тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві;
- необхідності догляду за хворою дитиною;
- необхідності догляду за хворим членом сім’ї;
- догляду за дитиною віком до трьох років або дитиною з інвалідністю віком до 18 років у разі хвороби матері або іншої особи, яка доглядає за цією дитиною;
- карантину, накладеного органами санітарно-епідеміологічної служби; на період перебування у закладах охорони здоров’я, а також на самоізоляції під медичним наглядом у зв’язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а також локалізацію та ліквідацію її спалахів та епідемій;
- тимчасового переведення застрахованої особи відповідно до медичного висновку на легшу, нижчеоплачувану роботу;
- протезування з поміщенням у стаціонар протезно-ортопедичного підприємства; перебування в реабілітаційних відділеннях санаторно-курортного закладу після перенесених захворювань і травм.
Оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється коштом роботодавця у порядку, встановленому КМУ.
Однак, відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону № 1105-XIV допомога по тимчасовій непрацездатності не надається:
- у разі одержання застрахованою особою травм або її захворювання при вчиненні нею злочину;
- у разі навмисного заподіяння шкоди своєму здоров’ю з метою ухилення від роботи чи інших обов’язків або симуляції хвороби;
- за час перебування під арештом і за час проведення судово-медичної експертизи;
- за час примусового лікування, призначеного за постановою суду;
- у разі тимчасової непрацездатності у зв’язку із захворюванням або травмою, що сталися внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного сп’яніння або дій, пов’язаних з таким сп’янінням;
- за період перебування застрахованої особи у відпустці без збереження заробітної плати, творчій відпустці, додатковій відпустці у зв’язку з навчанням.
Отже, якщо період хвороби повністю припадає на час відпустки без збереження заробітної плати, не залежно від підстав надання такої відпустки — допомога по тимчасовій непрацездатності за цей період не надається.
У випадку, коли лікарняний припадає у тому числі й на період, коли працівник мав вийти з відпустки на роботу, то пропущені через хворобу дні оплачують на загальних підставах. Відлік перших 5 днів тимчасової непрацездатності починається з першого дня хвороби працівника. Оплата лікарняного листка як за рахунок роботодавця, так і за рахунок ФСС (з шостого дня непрацездатності) здійснюється за дні хвороби, які припадають на період, коли працівник повинен був вийти на роботу.
За інформацією Управління Держпраці у Полтавській області
