При скороченні чисельності чи штату працівників у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці визначальним критерієм переважного права залишитись на роботі є саме рівень кваліфікації працівника та продуктивність його праці. Щоби скласти об’єктивну оцінку, роботодавець зобов’язаний перевірити наявність у працівників, посади яких скорочують, більш високої чи більш низької кваліфікації і порівняти продуктивність їх праці.
Відповідне положення містить постанова Верховного суду у справі № 161/7196/19, провадження № 61-4375св20 від 22.09.2020.
Як провести скорочення штату ⏩ Алгоритм
Обставини справи
Колишня працівниця звернулась до суду з позовом про визнання незаконним наказу про звільнення та поновлення на роботі. Позивачка зазначила, що її звільнено із посади у зв’язку зі скороченням штату працівників та неможливістю подальшого працевлаштування за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП. Підставою її звільнення був наказ про скорочення штату працівників, проте, будь-яку інформацію про обставини скорочення штату та (або) чисельності працюючих їй не повідомили.
Суд першої інстанції в позові відмовив, а працівниця, яка не погодилась з рішенням, подала апеляційну скаргу.
Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції скасовано, наказ про звільнення визнано неправомірним, працівницю поновлено на роботі та стягнуто з підприємства на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
У відповідь на таке рішення до Верховного суду надійшла касаційна скарга від підприємства.
Позиція Верховного Суду
При скороченні чисельності чи штату працівників у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надають працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці (ст. 42 КЗпП).
При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевагу в залишенні на роботі надають:
- сімейним — при наявності двох і більше утриманців;
- особам, в сім’ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком;
- працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації;
- працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва;
- учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам за Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII;
- авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій;
- працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання;
- особам з числа депортованих з України, протягом п’яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України;
- працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, — протягом двох років з дня звільнення їх зі служби;
- працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат.
Перевагу в залишенні на роботі можуть надавати й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.
Суд зауважив, що визначальним критерієм для залишення на роботі при скороченні чисельності штату працівників, у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці є саме рівень кваліфікації працівника та продуктивність його праці. Тому роботодавець зобов’язаний перевірити наявність у працівників, посади яких скорочують, більш високої чи більш низької кваліфікації і продуктивність їх праці.
Для такої перевірки повинні досліджуватись документи та інші відомості про освіту і присвоєння кваліфікаційних розрядів (класів, категорій, рангів), про підвищення кваліфікації, про навчання без відриву від виробництва, про винаходи і раціоналізаторські пропозиції, авторами яких є відповідні працівники, про тимчасове виконання обов’язків більш кваліфікованих працівників, про досвід трудової діяльності, про виконання норм виробітку (продуктивність праці), про розширення зони обслуговування, про збільшення обсягу виконуваної роботи, про суміщення професій тощо.
Продуктивність праці і кваліфікація працівника повинні оцінюватися окремо, але в кінцевому підсумку роботодавець повинен визначити працівників, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці за сукупністю цих двох показників.
При відсутності різниці у кваліфікації і продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені в частині другій статті 42 КЗпП.
Для виявлення працівників, які мають це право, роботодавець повинен зробити порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, і тих, які підлягають звільненню.
Олена Петровська
за матеріалами Єдиного державного реєстру судових рішень
