Допомогу з тимчасової непрацездатності надають застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати. ФСС виплачує застрахованій особі допомогу з тимчасової непрацездатності внаслідок:
- захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням;
- перебування у закладах охорони здоров’я, а також на самоізоляції під меднаглядом у зв’язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а також локалізацію та ліквідацію її спалахів та епідемій.
Працівник захворів на COVID-19 ☝️ Інструкція для кадровика
Частина 2 статті 22 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 року передбачає, що оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Працівник має право на допомогу з тимчасової непрацездатності, починаючи з шостого дня непрацездатності незалежно від звільнення в період непрацездатності (абз.1 п. 2 ст. 22 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування»).
Юридичний відділ ЦК Профспілки наголошує: документом вищої юридичної сили, що регулює питання матеріального забезпечення застрахованих осіб у випадку їх тимчасової непрацездатності є Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування», яким встановлено, що допомогу з тимчасової працездатності виплачують незалежно від звільнення, припинення підприємницької або іншої діяльності застрахованої особи в період втрати працездатності, у порядку та розмірах, встановлених законодавством.
Таким чином, роботодавець гарантує отримання допомоги за перші п’ять днів хвороби, а Фонд — за всі наступні.
Постанова КМУ «Про затвердження Порядку оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів роботодавця» № 440 є підзаконним актом, яким роз’яснюється алгоритм для роботодавця, а не встановлюються нові норми чи скасовуються чинні.
Так, пунк 4 цього Порядку містить відсильну норму на ст. 23 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування», якою передбачено підстави для відмови в оплаті днів тимчасової непрацездатності:
- у разі одержання застрахованою особою травм або її захворювання при вчиненні нею кримінального правопорушення;
- у разі навмисного заподіяння шкоди своєму здоров’ю з метою ухилення від роботи чи інших обов'язків або симуляції хвороби;
- за час перебування під арештом і за час проведення судово-медичної експертизи;
- за час примусового лікування, призначеного за постановою суду;
- у разі тимчасової непрацездатності у зв’язку із захворюванням або травмою, що сталися внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння або дій, пов’язаних з таким сп’янінням;
- за період перебування застрахованої особи у відпустці без збереження заробітної плати, творчій відпустці, додатковій відпустці у зв'язку з навчанням.
Такої підстави для відмови в оплаті лікарняного як «звільнення під час тимчасової непрацездатності» — не існує.
За шкоду, що роботодавець заподіяв працівнику внаслідок невиконання відповідних обов’язків, Фонд соцстраху притягне роботодавця до відповідальності. Крім того, працівник може подати в суд на роботодавця.
