До ГУ Держпраці в Одеській області надійшло запитання:
"Мене призначено керівником знов створеного комунального підприємства об’єднаної територіальної громади. Чи обов’язково укладати колективний договір на підприємстві, якщо так, то в які терміни?"
Як укласти колективний договір
Відповідь Держпраці на поставлене запитання наступна:
В ст. 43 Конституції закріплено право кожного громадянина на працю та гарантії реалізаціїцих прав.
Ч.7 ст. 65 ГК встановлено, що на всіх підприємствах, які використовують найману працю, між власником або уповноваженим ним органом і трудовим колективом або уповноваженим ним органом повинен укладатися колективний договір, яким регулюються виробничі, трудові та соціальні відносини трудового колективу з адміністрацією підприємства. Вимоги до змісту і порядок укладення колективних договорів визначаються законодавством про колективні договори.
☝ Колективний договір укладається на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності і господарювання, які використовують найману працю і мають право юридичної особи.
Питання, які регулюються колективним договором
Відповідно до ст. 12 КЗпП, ст. 15 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 р. № 108/95-ВР, колективний договір укладається між власником або уповноваженим ним органом (особою), з однієї сторони, і первинною профспілковою організацією, які діють відповідно до своїх статутів, а у разі їх відсутності – представниками, вільнообраними на загальних зборах найманих працівників або уповноважених ними органів; тобто можливість обрання найманими працівниками представника для ведення колективних переговорів і укладення колективного договору допускається лише за відсутності на підприємстві профспілкової організації.
На новоствореному підприємстві, в установі, організації колективний договір укладається за ініціативою однієї із сторін у тримісячний строк після реєстрації підприємства (ч. 8 ст. 9 Закону «Про колективні договори і угоди» від 01.07.1993 р. № 3356-ХІІ).
❗ Укладенню колективного договору обов’язково передують колективні переговори.
Право на ведення таких переговорів і укладення колективних договорів від імені найманих працівників надається:
- професійним спілкам,
- об’єднанням профспілок в особі їх виборних органів або
- іншим представницьким організаціям трудящих, які наділені трудовим коллективом відповідними повноваженнями.
В законодавстві України відсутня норма, якою б покладався обов’язок про початок переговорів на якусь конкретну сторону.
Якщо одна із сторін повідомляє іншу сторону про початок переговорів, то інша сторона протягом семи днів повинна розпочати переговори.
Чинним законодавством не встановлено відповідальності за не укладення колективного договору або за те, що сторони не виявили ініціативи щодо його укладання.
За винятком, коли особи, які представляють власників або уповноважені ними органи чи профспілки або інші уповноважені трудовим колективом органи, представників трудових колективів, ухиляються від участі в переговорах щодо укладення, зміни чи доповнення колективного договору або не забезпечують роботу відповідної комісії.
В такому разі на них накладається штраф до десяти неоподатковуваних мінімумів громадян, і вони несуть також дисциплінарну відповідальність аж до звільнення з посади (ст. 17 Закону про колективні договори), їх може бути притягнуто до адміністративної відповідальності за ухилення від участі в переговорах – штраф від трьох до десяти неоподатковуваних мінімумів громадян (від 51 до 170 грн.) за ст. 411 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 р. № 8073-X).
Ст. 15 Закону про оплату праці вимагає аби певні норми підприємства були відображені в коллективному договорі. Саме колективний договір закріплює:
- форми і системи оплати праці,
- норми праці,
- розцінки,
- тарифні сітки,
- схеми посадових окладів,
- умови запровадження та розміри надбавок,
- доплат(у тому числі і за роботу у вечірній, нічний час),
- премій,
- винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами.
В ньому затверджуються:
- гарантії і пільги зайнятим в умовах шкідливих виробничих факторів працівникам,
- соціальні гарантії та гарантії зайнятості,
- умови запровадження та розміри надбавок, доплат (у тому числі і за роботу у вечірній, нічний час), премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат,
- надання додаткових відпусток, наприклад, за роботу на комп’ютері, тобто відпустку за особливий характер праці, та таке інше.
Водночас у колективному договорі, крім фінансових, встановлюється безліч взаємних зобов’язань, які не потребують грошових витрат, але здатні попередити індивідуальні та колективні трудові спори, забезпечити стабільність у колективі, взаємоповагу сторін.
Перлічені та інші норми можуть бути встановлені також різними локальними документами підприємства.
Але доцільніше їх закріпити в одному документі, а саме – в колективному договорі.
Якщо роботодавець надає якісь додаткові пільги або блага найманим працівникам, то для нього важливо, щоб ці витрати на їх надання можна було віднести до складу валових витрат; це можливе тільки за умови, якщо на підприємстві укладено колективний договір, умовами якого передбачені таки пільга або блага.
Слід зауважити, що положення колективного договору відповідно до ст. 9 Закону про колективні договори та ст.18 КЗпП поширюються на всіх працівників підприємства незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов’язковими як для власника або уповноваженого ним органу, так і для працівників.
Якщо умови колективних договорів погіршують, порівняно з чинним законодавством, становище працівників, то такі умови є недійсними, і забороняється включати їх до колективних договорів.
За матеріалами ГУ Держпраці в Одеській області.
