Право працівників укладати трудові договори на одному або одночасно на декількох підприємствах закріплене Кодексом законів про працю України (ст. 21).
Закон України «Про оплату праці» дає таке визначення:
Сумісництво — це виконання працівником, крім основної, іншої оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві.
Наразі Кабінет Міністрів визнав такими, що втратили чинність, нормативні акти, які накладали обмеження на роботу за сумісництвом, а саме:
- постанова КМУ від 3 квітня 1993 року № 245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій»;
- постанова КМУ від 4 березня 2015 р. № 81 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, які переміщуються з районів проведення антитерористичної операції»;
- наказ Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28 червня 1993 року № 43 «Про затвердження Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій».
Скасовані обмеження, зокрема, стосувалися тривалості робочого часу за сумісництвом.
Крім того, з КЗпП (ст. 102-1) виключили пункт щодо визначення урядом умов роботи за сумісництвом для працівників державних підприємств.
Водночас Закон України «Про запобігання корупції» закріплює обмеження для окремих категорій працівників. Під час воєнного стану застосування таких обмежень стосується лише окремих категорій осіб за одночасного дотримання таких умов:
- заборона працювати за сумісництвом та/або займатись підприємництвом;
- не поширюється лише на державних службовців категорій «Б» та «В» та посадових осіб місцевого самоврядування, посади яких віднесені до четвертої – сьомої категорій;
- вказані особи перебувають у відпустці без збереження заробітної плати або у простої (п.п. 4.3 п. 4 Роз’яснень);
- дозволяється отримувати дохід лише від юридичних осіб приватного права або фізосіб-підприємців, стосовно яких відповідні державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування протягом останнього року не здійснювали повноваження з контролю, нагляду або підготовки чи прийняття відповідних рішень щодо діяльності;
- іншу оплачувану чи підприємницьку діяльність слід припинити протягом 15 робочих днів з дня припинення простою або закінчення відпустки.
Проте слід пам'ятати, що КЗпП дозволяє встановлювати окремі обмеження для роботи за сумісництвом (наприклад, з огляду на умови чи специфіку праці). В такому разі обмеження закріплюють у трудовому чи колективному договорі.
За матеріалами Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці
