Як обґрунтувати відмову у прийнятті на роботу
Кодекс законів про працю України (ст. 2-1) забороняє дискримінацію у сфері праці. Йдеться про будь-яке пряме чи непряме обмеження прав через їх:
- расу;
- колір шкіри;
- політичні, релігійні чи інші переконання;
- стать;
- етнічне, соціальне та іноземне походження;
- вік;
- стан здоров’я;
- інвалідність;
- гендерну ідентичність;
- сексуальну орієнтацію;
- наявність (чи підозру) захворювання на ВІЛ/СНІД;
- сімейний та майновий стан;
- сімейні обов’язки;
- місце проживання;
- членство у профспілках.
Водночас роботодавець може висувати вимоги до:
- наявності громадянства (для державної служби);
- рівня освіти;
- стажу (якщо він є допустимою вимогою мінімального стажу роботи за спеціальністю для зайняття посади);
- віку та статі (для робіт з важкими і шкідливими умовами);
- стану здоров’я;
- судимості чи заборони обіймати певні посади.
Важливо, що вимоги щодо віку, рівня освіти та стану здоров’я не можуть бути вищими, ніж закріплено у КЗпП (ст. 22).
Роботодавець під час розгляду кандидатури повинен з’ясувати, чи відноситься особа до категорій, яким заборонено відмовляти у працевлаштуванні (КЗпП, ст. 184).
За матеріалами Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці
