Роботодавець може застосовувати обмеження у деяких випадках
Як обґрунтувати відмову у прийнятті на роботу
Кодекс законів про працю України (ст. 2-1) забороняє дискримінацію у сфері праці. Йдеться про будь-яке пряме чи непряме обмеження прав через їх:
- расу;
- колір шкіри;
- політичні, релігійні чи інші переконання;
- стать;
- етнічне, соціальне та іноземне походження;
- вік;
- стан здоров’я;
- інвалідність;
- гендерну ідентичність;
- сексуальну орієнтацію;
- наявність (чи підозру) захворювання на ВІЛ/СНІД;
- сімейний та майновий стан;
- сімейні обов’язки;
- місце проживання;
- членство у профспілках.
Водночас роботодавець може висувати вимоги до:
- наявності громадянства (для державної служби);
- рівня освіти;
- стажу (якщо він є допустимою вимогою мінімального стажу роботи за спеціальністю для зайняття посади);
- віку та статі (для робіт з важкими і шкідливими умовами);
- стану здоров’я;
- судимості чи заборони обіймати певні посади.
Важливо, що вимоги щодо віку, рівня освіти та стану здоров’я не можуть бути вищими, ніж закріплено у КЗпП (ст. 22).
Роботодавець під час розгляду кандидатури повинен з’ясувати, чи відноситься особа до категорій, яким заборонено відмовляти у працевлаштуванні (КЗпП, ст. 184).
За матеріалами Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці
Статут (Положення) підприємства визначає: керівника приймають, обирають чи призначають, зважаючи на вимоги законодавства. Наказ про прийняття директора на посаду складають, спираючись на статутні документи та документи про призначення (обрання)
Надомна праця — це форма зайнятості, яка дозволяє працівнику виконувати свої обов'язки поза межами традиційного робочого місця. В умовах воєнного стану, сучасного технологічного прогресу та змін на ринку праці, надомна робота здобуває все більшу популярність. Проте, як оформити працівника на надомну роботу, який правовий статус він матиме, та який вид договору слід укласти в такому випадку, — у статті.
Роботодавець на вимогу працівника зобов’язаний вносити до трудової книжки, що зберігається у працівника, записи про прийняття на роботу, переведення та звільнення, заохочення та нагороди за успіхи в роботі (ч. 3 ст. 48 КЗпП).
З назви статті вже зрозуміло, що проведення стажування на робочому місці до оформлення трудових відносин є порушенням чинного законодавства. Але проходження стажування законодавчо передбачено для певних категорій осіб, зокрема, студентів, безробітних, державних службовців тощо.
Перед прийняттям на роботу (укладанням трудового договору) необхідно перевірити у претендента наявність всіх необхідних документів та їх легітимність. Які документи потрібні для влаштування на роботу та на що слід звернути увагу кадровику, чи можливе прийняття на роботу без військового квитка — у статті.
Підпишіться на 
