Як організувати громадські роботи чи роботи тимчасового характеру за участю безробітних
Законодавство передбачає можливість запровадження трудової повинності на час воєнного стану.
Трудова повинність — це короткостроковий трудовий обов’язок у період воєнного стану з метою виконання робіт, що мають оборонний характер, а також ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного, природного та воєнного характеру, які виникли в період воєнного стану, та їх наслідків, що не потребує обов’язкової згоди особи, стосовно якої запроваджується такий трудовий обов’язок.
У Держпраці наголосили, що така повинність не має нічого спільного з примусовою працею (і з точки зору українського законодавства, і з точки зору міжнародних норм).
Так, Конвенція про примусову чи обов’язкову працю № 29 Міжнародної організації праці не включає до поняття примусової праці:
- роботу чи службу, яку вимагають на підставі законів про обов’язкову військову службу і застосовують для робіт суто воєнного характеру;
- роботу чи службу, що є частиною звичайних громадянських обов’язків громадян повністю самоврядної країни;
- роботу чи службу, яку вимагають від особи внаслідок вироку, винесеного рішенням суду (якщо така робота виконується під наглядом і контролем державної влади і якщо особа при цьому не передається до розпорядження приватних осіб чи компаній;
- роботу чи службу, яку вимагають в умовах надзвичайних обставин (війна, лихо чи його загроза — наприклад, пожежа, повінь, голод, землетрус, епідемія тощо — якщо таке лихо може поставити під загрозу життя населення);
- дрібні роботи общинного характеру — роботи, виконувані для прямої користі колективу членами цього ж колективу (наприклад, звичайні громадянські обов’язки) — якщо населення безпосередньо або через представників підтримало доцільність таких робіт.
Конституція України (ст. 43) також не вважає примусовою роботою військову чи альтернативну службу, або ж роботу на виконання судового вироку.
Закон України від 12 травня 2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» передбачає, що:
- запроваджувати трудову повинність можуть військове командування разом із військовими адміністраціями (самостійно або залучаючи органи виконавчої влади);
- запровадити трудову повинність можна для працездатних осіб, не залучених до роботи в оборонній сфері та до захисту критичної інфраструктури і не заброньованих за підприємствами:
- суспільно корисні роботи виконують для задоволення потреб ЗСУ, інших військових формувань, правоохоронних органів і сил цивільного захисту, для забезпечення функціонування економіки та для захисту критичної інфраструктури;
- за працівниками на час виконання суспільно корисних робіт зберігають місце роботи.
Водночас не можна залучати до робіт:
- малолітніх дітей та дітей віком 14-15 років;
- жінок, які мають дітей до 3 років;
- вагітних жінок (якщо робота може негативно вплинути на їхній стан).
Залучення до суспільно корисних робіт в умовах воєнного стану відбувається під час запровадження трудової повинності. З кожним працівником укладають строковий трудовий договір. Проте, оскільки йдеться про повинність, працівники не можуть звільнитися за власним бажанням.
Водночас якщо роботи відбуваються на радіаційно або хімічно забруднених територіях чи в інших небезпечних районах, залучати можна лише тих осіб, що надали письмову згоду на це.
Зауважимо, наразі дію воєнного стану продовжено до 15 листопада 2023 року.
За матеріалами Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці
