Дистанційна робота під час воєнного стану
Державна служба України з питань праці надає таке визначення:
Дистанційна робота — це форма організації праці, за якої працівник виконує роботу поза робочими приміщеннями чи територією власника або уповноваженого ним органу, в будь-якому місці за власним вибором і з використанням інформаційно-комунікаційних технологій.
При цьому дистанційна робота може поєднуватися з роботою на території підприємства — якщо працівник і роботодавець погодять це питання.
Важливо пам'ятати, що у разі дистанційної роботи працівник не підлягає правилам внутрішнього розпорядку (якщо у трудовому договорі немає винятків). Також працівник самостійно визначає:
- робоче місце;
- розподіл робочого часу.
Важливо, що загальна тривалість робочого часу у разі дистанційної роботи не може перевищувати загальну, встановлену законом норму.
Оскільки працівник сам визначає робоче місце, він сам несе й відповідальність за належні умови праці на ньому. Втім, роботодавець зобов'язаний:
- забезпечити належний технічний стан обладнання, яке передає для роботи працівнику (якщо таке надається);
- проводити:
- інструктажі;
- навчання з питань охорони праці і протипожежної безпеки.
Інструктажі та навчання проводять у межах наданих або рекомендованих для використання засобів та обладнання. Для цього можна використовувати відеозв’язок та обмін електронними документами.
Важливо пам'ятати, що дистанційний формат роботи одним чином не впливає на право працівників захищати свої трудові права.
За матеріалами Управління інспекційної діяльності у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці
