Право на відпустки мають усі працівники, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також які працюють за трудовим договором у фізичної особи.
Право працівника на щорічну відпустку повної тривалості у перший рік роботи настає після завершення 6 місяців безперервної роботи на підприємстві.
Відпустку надають працівникам тривалістю не менш як 24 календарні дні за відпрацьований робочий рік.
Працівники освіти мають право на відпустку тривалістю 56 календарних днів, гірники, які працюють в кар’єрах і рудниках глибиною 150 метрів і нижче, працівники лісової промисловості — 28 календарних днів тощо.
Державні службовці мають відпустку тривалістю 30 календарних днів.
Працівники з інвалідністю 1 і 2 груп мають відпустку тривалістю 30 календарних днів, а 3 групи — 26 календарних днів.
Неповнолітнім працівникам надається щорічна основна відпустка тривалістю 31 календарний день.
Сезонним працівникам, а також тимчасовим працівникам відпустка надається пропорційно до відпрацьованого часу.
Поряд із щорічною основною відпусткою закон передбачає також щорічні додаткові відпустки, до яких належать:
- додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці;
- додаткова відпустка за особливий характер праці.
Загальна тривалість щорічних основної та додаткових відпусток не може перевищувати 59 календарних днів, а для працівників, зайнятих на підземних гірничих роботах — 69 календарних днів.
У період дії воєнного стану надання працівнику щорічної основної відпустки за рішенням роботодавця може бути обмежено тривалістю 24 календарні дні за поточний робочий рік. Крім працівників закладів освіти.
Якщо тривалість щорічної основної відпустки працівника становить більше 24 календарних днів, надання невикористаних у період дії воєнного стану днів такої відпустки переноситься на період після припинення або скасування воєнного стану. За рішенням роботодавця невикористані дні такої відпустки можуть надаватися без збереження заробітної плати.
Бути в курсі змін у трудовому законодавстві, обмінюватися досвідом із колегами та отримувати готові рішення для кадрової роботи – усе це можливо в нашому кадровому каналі Messenger у Facebook!
У період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури.
Законом України «Про охорону праці» встановлено відповідальність юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, у вигляді штрафу за:
- порушення законодавства про охорону праці;
- невиконання приписів (розпоряджень) посадових осіб органів виконавчої влади з нагляду за охороною праці.
Сплата штрафу не звільняє юридичну або фізичну особу, яка відповідно до законодавства використовує найману працю, від усунення виявлених порушень у визначені строки.
За інформацією Мін’юсту
