Відповідь
Профілактичні щеплення з метою запобігання захворюванням, зокрема, на дифтерію та правець в Україні є обов’язковими і включаються до календаря щеплень (ч. 1 ст. 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» та ч. 1 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 № 1645-ІІІ; далі — Закон № 1645).
Щеплення проти дифтерії та правця проводяться за епідемічними показаннями (розд. ІV «Щеплення, які проводяться на ендемічних і ензоотичних територіях та за епідемічними показаннями» Календаря профілактичних щеплень в Україні, затвердженого наказом МОЗ від 16.09.2011 № 595; далі — Календар щеплень). Причому для профілактики дифтерії при виникненні осередку інфекції контактні особи залежно від їх вакцинального статусу підлягають негайній імунізації:
- нещеплені особи повинні одержати первинний вакцинальний комплекс (вакцинація та перша ревакцинація) препаратами згідно з віком;
- особи, які підлягають ревакцинації згідно з Календарем щеплень у поточному році, повинні негайно отримати чергову ревакцинацію;
- особи, імунізовані згідно з Календарем щеплень, повинні отримати додаткову дозу АД або АД-М анатоксину залежно від віку, якщо після останнього щеплення проти дифтерії пройшло не менше року.
Епідемічні показання — показання до проведення активної імунопрофілактики, що не передбачена вакцинацією за віком, у разі виникнення несприятливої епідемічної ситуації або загрози її виникнення, а також при можливому ризику інфікування у випадку контакту особи з джерелом інфекції.
Рішення про проведення обов’язкових профілактичних щеплень за епідемічними показаннями на відповідних територіях та об’єктах приймають головний державний санітарний лікар України, головний державний санітарний лікар АРК, головні державні санітарні лікарі областей, міст Києва та Севастополя, головні державні санітарні лікарі центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах оборони і військового будівництва, охорони громадського порядку, виконання кримінальних покарань, захисту державного кордону, Служби безпеки України (ч. 4 ст. 12 Закону № 1645). Ці повноваження визначені і відповідними положеннями про Державну санітарно-епідеміологічну службу України, затвердженим Указом Президента України від 06.04.2011 № 400/2011, та про територіальні органи Державної санітарно-епідеміологічної служби України, затвердженим наказом МОЗ від 19.01.2012 № 34).
Натомість предметом діяльності центру первинної медичної (медико-санітарної) допомоги є, зокрема, проведення профілактичних щеплень (далі — Центр ПМД) (п. 3.2 Примірного положення про центр первинної медичної (медико-санітарної) допомоги, затвердженого наказом МОЗ від 01.09.2011 № 557; далі — Положення № 557), а також проведення заходів масової та індивідуальної профілактики інфекційних захворювань (п. 2 розд. ІІ Положення про центр первинної медичної (медико-санітарної) допомоги, затвердженого наказом МОЗ від 29.07.2016 № 801; далі — Положення № 801). Ані Положенням № 557, ані Положенням № 801 (чинними на сьогодні) Центрам ПМД не надано контролюючих функцій, а тому листи центру ПМД мають лише інформаційний характер та не зобов’язують роботодавця направляти працівників на такі щеплення, увільняючи їх від роботи на цей час. До того ж в листі Центру ПМД має бути посилання на рішення головного державного санітарного лікаря щодо проведення такого обов’язкового щеплення за епідпоказниками.
Щодо відсторонення від роботи працівників, що відмовляться від щеплення, то відсторонення від роботи можливе лишу у випадках, передбачених законодавством. У цьому випадку немає підстав для відсторонення їх від роботи.
