Відповідь
Усі фізичні особи — платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру у порядку, визначеному Положенням про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб — платників податків, затвердженим наказом Міндоходів України 10.12.2013 № 779 (далі — Положення), та отримують реєстраційний номер облікової картки платника податків.
Законодавство не оперує терміном «ідентифікаційний код». Починаючи з 1996 року і до прийняття у 2011 році Податкового кодексу України фізичні особи отримували ідентифікаційні номери, як того вимагав Закон України «Про Державний реєстр фізичних осіб — платників податків та інших обов’язкових платежів» від 22.12.1994 № 320/94-ВР
Облік осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган, ведеться в окремому реєстрі Державного реєстру за прізвищем, ім’ям, по батькові та серією і номером паспорта громадянина України без використання реєстраційного номера облікової картки платника податків. Неплатник ІПН повинен повідомити контролюючі органи про наявність права здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта (абз. 2 п. 1 р. ІІ Положення).
Відмова від ідентифікаційного коду має бути засвідчена відповідною відміткою у паспорті. Прийняття на роботу особи, яка через свої релігійні переконання відмовилася від ІПН, здійснюється на загальних підставах.
До облікових документів (у т. ч. картки П-2) працівника замість десятизначного номера облікової картки платника податків вносяться серія та номер паспорту, наприклад ВН222699.
Під час добору працівників роботодавець має оцінювати кандидатів за критеріями, які безпосередньо пов’язані з роботою: освітою, кваліфікацією, досвідом, професійними навичками та іншими вимогами, передбаченими законодавством або обумовленими характером посади. Водночас законом передбачена заборона дискримінації при прийнятті на роботу. Що вважається дискримінацією при прийнятті на роботу та як її уникнути роботодавцю — у статті
З назви статті вже зрозуміло, що проведення стажування на робочому місці до оформлення трудових відносин є порушенням чинного законодавства. Але проходження стажування законодавчо передбачено для певних категорій осіб, зокрема, студентів, безробітних, державних службовців тощо.
Заява — це письмове офіційне повідомлення і/або прохання, яке подають на ім’я посадової особи, зазвичай — це керівник організації.
Перед прийняттям на роботу (укладанням трудового договору) необхідно перевірити у претендента наявність всіх необхідних документів та їх легітимність. Законодавство визначає перелік основних документів, які претендент має подати під час укладення трудового договору, а також встановлює випадки, коли можуть знадобитися додаткові документи. Які документи потрібні для влаштування на роботу та на що слід звернути увагу кадровику? Чи потрібен військовий квиток для працевлаштування? Які документи, що посвідчують особу може вимагати роботодавець, а які — не має права? Розбираємося з основними вимогами та правилами оформлення працівника
Прийняття на роботу під час воєнного стану потребує від роботодавця не лише швидкого оформлення кадрових документів, а й уважного дотримання спеціальних правил трудового законодавства. Які особливості оформлення трудових відносин під час воєнного стану? Чи можна встановлювати випробування при прийняття під час воєнного стану на роботу? Які строки повідомлення про прийняття на роботу під час воєнного стану? Відповіді на ці та інші питання про прийняття на роботу під час воєнного стану — у статті
