Відпустка без збереження заробітної плати для внутрішньо переміщених осіб (ВПО) або працівників, які перебувають за межами країни, — це новий вид відпуски. Особливості її надання визначає не Закон України «Про відпустки», а ч. 4 ст. 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» № 2136-IX (далі — Закон № 2136-IX).
УВАГА! Закон України «Про відпустки» не поширюється на такий вид відпустки.
Комікс про відпустку без збереження заробітної плати
Відпустку без збереження заробітної плати може отримати працівник, який:
- виїхав за межі території України;
- набув статусу ВПО.
Для надання такої відпустки потрібно отримати від працівника підтвердні документи.
Роботодавець не може відмовити в наданні такої відпустки, а повинен надати її в обов’язковому порядку. Підставою для надання є заява працівника (ч. 4 ст. 12 Закону № 2136-IX).
Тривалість відпустки — максимум 90 календарних днів. Працівник самостійно визначає та вказує в заяві бажану тривалість відпустки.
Відпустку без збереження заробітної плати працівник може взяти кілька разів, але загальна її тривалість не може перевищувати 90 днів упродовж воєнного стану.
Час перебування у відпустці без збереження заробітної плати не зараховують до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку. Щодо страхового стажу працює таке саме правило, як і з іншими видами неоплачуваних відпусток: стажу немає, якщо не сплачується ЄСВ.
Роботодавець має право надавати таку відпустку не раніше ніж 19.07.2022, коли набула чинності нова норма — частина 4 статті 12 Закону № 2136-IX.
Достроково припинити відпустку можна за бажанням працівника чи за умов, якщо до завершення 90 календарних днів або періоду, на який працівник взяв відпустку, не діятиме воєнний стан або працівник повернеться додому. В останньому випадку вже не виконуватиметься умова про виїзд за кордон або в межах України він втратить статус ВПО.
Під час перебування в такій відпустці працівник може звільнитися.
За матеріалами Управління Держпраці у Сумській області
