Сезонні роботи — такі, які можна виконувати лише протягом певного періоду у зв'язку з природними або кліматичними умовами.
Інформуємо працівника про умови трудового договору
Наразі тимчасові та сезонні роботи на законодавчому рівні регулюються Указ Президії Верховної Ради СРСР «Про умови праці робітників і службовців, зайнятих на сезонних роботах» від 1974 року. А Список сезонних робіт і сезонних галузей був затверджений Кабінетом Міністрів у 1997 році.
Для того, щоб прийняти працівників на сезонну роботу, слід укласти особливий вид строкового трудового договору — сезонний трудовий договір. Важливо, що строк такого договору не може перевищувати 6 місяців. В наказі про прийом на роботу окремо відзначається сезонний характер роботи.
Правила внутрішнього трудового розпорядку та умови колективного договору поширюються на сезонних працівників так само, як і на постійних. Відпустка також надається — пропорційно до вже відпрацьованого часу.
Під час прийняття на роботу роботодавець повинен проінформувати майбутнього працівника, що той працюватиме сезонно і буде звільнений після закінчення терміну трудового договору. Також сезонних працівників потрібно інформувати про ті вакансії, які відповідають їх кваліфікації та передбачають укладення безстрокового трудового договору. Обмежувати можливість укласти постійні договори не можна.
Звільнення відбувається в останній день сезонної роботи, коли закінчується строковий договір працівника. Якщо ж після цього терміну особа продовжить працювати, то Кодекс законів про працю України уже дозволяє вважати трудовий договір не строковим, а укладеним на невизначений строк.
Важливо також пам'ятати, що під час воєнного стану законодавство дозволяє встановлювати випробування для будь-якої категорії працівників. Проте у мирний час для сезонних працівників випробування не встановлюють.
За матеріалами Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці
