Неповідомлення Державній фіскальній службі про прийняття на роботу може загрожувати роботодавцю штрафом у розмірі 30 мінімальних заробітних плат.
Обов’язок роботодавця щодо повідомлення ДФС про прийняття працівника на роботу визначений Кодексом законів про працю України (далі — КЗпП) як складова частина процесу укладання трудового договору, що передбачає згідно зі статтею 24 «Укладення трудового договору» КЗпП видання наказу та повідомлення ДФС про прийняття працівника на роботу.
З 1 січня 2015 року запроваджено штрафні санкції для роботодавців за порушення у сфері праці. Відповідні положення введено до статті 265 КЗпП.
Згідно з диспозицією статті 265 КЗпП визначаються конкретні протиправні діяння роботодавців, що тягнуть за собою штрафні санкції (абз. 2–4 ч. 2 ст. 265 КЗпП: допуск до роботи без укладення трудового договору, допуск до роботи іноземця без дозволу на застосування його праці, виплата зарплати без нарахування і сплати ЄСВ, порушення у сфері оплати праці тощо). У разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений в організації, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування і податків юридичні та фізичні особи — підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу у 30-кратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення затверджено постановою КМУ від 17.07.2013 № 509 (у редакції постанови КМУ від 03.02.2016 № 55)
Порядок визначає механізм накладення на суб’єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (далі — штрафи), передбачених частиною другою статті 265 КЗпП та частинами другою-сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 № 5067-VI. Штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками.
Штрафи можуть бути накладені на підставі:
- рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації;
- акта про виявлення під час перевірки суб’єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.
При цьому не лише роботодавець (юридична або фізична особа), а й винні посадові особи також можуть бути притягнені до відповідальності згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення (КУпАП).
Так, фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб — підприємців, які використовують найману працю, від 500 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (далі — нмдг; ч. 3 ст. 41 КУпАП).
Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною третьою статті 41 КУпАП, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, — тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб організацій, фізичних осіб — підприємців, які використовують найману працю, від 1000 до 2000 нмдг.
Стаття підготовлена за матеріалами журналу "Кадровик-01"
