Неповний робочий час — це один із видів тривалості робочого часу, передбачений законодавством. Установити його можна як під час прийняття на роботу, так і згодом. Які алгоритми запровадження неповного часу з ініціативи працівника та роботодавця? Як встановити на неповний робочий час в умовах воєнного стану?
Неповний робочий час — це робочий час, що менший від норми часу, передбаченої законодавством (п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону № 5067).
Неповний робочий день і неповний робочий тиждень
Стаття 56 КЗпП виділяє такі різновиди неповного часу як неповний робочий день та неповний робочий тиждень. На практиці ці види можна комбінувати. Конкретизує різновиди неповного робочого часу лист Мінсоцполітики від 29.03.2007 № 713/19/71-07.
Порядок встановлення неповного робочого часу
Неповний робочий час можна встановити працівникам при прийнятті на роботу або згодом у процесі роботи.
Якщо неповний робочий час встановлюєте при працевлаштуванні, майбутній працівник вказує про це у заяві про прийняття на роботу. За письмової форми трудового договору заяви не буде, тож умову щодо тривалості робочого часу фіксуйте також в договорі.
Встановлення неповного часу під час роботи за угодою між працівником і роботодавцем (ст. 56 КЗпП).
Коли працівник ініціює встановлення неповного робочого часу, він пише заяву, в якій конкретизує режим роботи. Порадьте зазначити в документі причину такого прохання, це може вплинути на подальше рішення керівника про надання згоди чи відмови у встановленні неповного робочого дня, тижня.
Роботодавець може відмовити у встановленні неповного робочого часу, приміром, якщо працівник необхідний на роботі впродовж повного робочого дня. Водночас є категорії працівників, які мають суб’єктивне право працювати з неповним робочим часом, і за таких обставин роботодавець повинен задовольнити прохання.
Якщо роботодавець погодив прохання працівника, складіть наказ про неповний робочий час на підставі заяви та ознайомте з ним працівника.
Неповний робочий час в період роботи можна встановити з ініціативи роботодавця:
за угодою сторін (ст. 56 КЗпП);
у порядку зміни істотних умов праці (ст. 32 КЗпП).
Неповний робочий час: оплата праці
Оплату при умовах неповного робочого часу здійснюють пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку. Так скеровує стаття 56 КЗпП.
Позначення неповного часу в табелі
Неповний робочий час в табелі обліку робочого часу відбивайте різними кодами залежно від того, хто ініціював такий режим роботи.
Приклад
Позначка в табелі
Працівника прийняли на роботу з неповним робочим днем (тижнем) згідно зі статтею 56 КЗпП
РС
Працівнику встановили неповний робочий час на його прохання у зв’язку з особистими обставинами згідно зі статтею 56 КЗпП
РС
Неповний робочий час запровадив роботодавець згідно зі статтею 32 КЗпП
НД
Неповний робочий час під час воєнного стану
Встановлення неповного робочого дня в період дії воєнного стану відрізняється від аналогічної процедури в мирний час. Законодавство мало миттєво адаптуватися до складних умов, тож під час воєнного стану роботодавець може запровадити неповний робочий час за спрощеною процедурою.
Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-ІХ (далі — Закон № 2136) вніс тимчасові зміни до трудового законодавства. Зокрема, протягом воєнного стану роботодавець не зобов’язаний повідомляти працівника за два місяці про запровадження неповного робочого дня або тижня. Норми частини 3 статті 32 КЗпП та інших законів України щодо повідомлення працівника про зміну істотних умов праці не застосовують під час воєнного стану. Працівників повідомляємо про зміни істотних умов праці до запровадження таких умов (ч. 2 ст. 3 Закону № 2136).
