Яким вимогам має відповідати антикорупційна програма юридичної особи? Яку назву посади передбачити в штатному розписі для особи, відповідальної за її реалізацію? Чи можна поєднати виконання цієї функції з безпосередніми посадовими обов’язками? Про це і не тільки — тут і зараз
Запобіганню корупції в юридичних особах присвячено розділ Х «Запобігання корупції у діяльності юридичних осіб» Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700-VII (далі — Закон № 1700).
Юридичні особи, їх керівники (засновники, учасники) зобов’язані оцінювати корупційні ризики та вживати заходів, необхідних для запобігання корупції в діяльності юридичної особи.
Посадові та службові особи юридичних осіб, інші особи, які виконують роботу та перебувають з юридичними особами у трудових відносинах, зобов’язані:
- не вчиняти та не брати участі у вчиненні корупційних правопорушень, пов’язаних із діяльністю юридичної особи;
- утримуватися від поведінки, яку можна розцінити як готовність вчинити корупційне правопорушення, пов’язане з діяльністю юридичної особи;
- невідкладно інформувати посадову особу, відповідальну за запобігання корупції у діяльності юридичної особи, керівника юридичної особи або засновників (учасників) юридичної особи про випадки підбурення до вчинення корупційного правопорушення, пов’язаного з діяльністю юридичної особи;
- невідкладно інформувати посадову особу, відповідальну за запобігання корупції у діяльності юридичної особи, керівника юридичної особи або засновників (учасників) юридичної особи про випадки вчинення корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень іншими працівниками юридичної особи або іншими особами;
- невідкладно інформувати посадову особу, відповідальну за запобігання корупції у діяльності юридичної особи, керівника юридичної особи або засновників (учасників) юридичної особи про виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів.
З метою запобігання корупції юридичні особи можуть приймати антикорупційні програми — комплекс правил, стандартів і процедур щодо виявлення, протидії та запобігання корупції у діяльності юридичної особи.
Змінами, внесеними Законом № 1700 до статей 22 та 24 Господарського кодексу України, визначено, що суб’єкт господарювання державного та комунального секторів економіки запроваджує антикорупційну програму в порядку, визначеному законом.
Затвердження та погодження антикорупційних програм
Антикорупційну програму затверджують після колективного обговорення з працівниками юридичної особи. Текст антикорупційної програми має постійно перебувати у відкритому доступі для працівників юридичної особи. Положення щодо обов’язковості дотримання антикорупційної програми включають до трудових договорів, правил внутрішнього розпорядку юридичної особи, а також, за потреби, до договорів, які укладаються юридичною особою.
Закон № 1700 не передбачає погодження антикорупційної програми юридичної особи Національним агентством з питань запобігання корупції (далі — Національне агентство).
Частиною другою статті 62 Закону № 1700 визначено коло юридичних осіб, в яких затвердження антикорупційної програми є обов’язковим. В обов’язковому порядку антикорупційна програма затверджується керівниками:
- державних, комунальних підприємств, господарських товариств (у яких державна або комунальна частка перевищує 50%), де середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік перевищує 50 осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період перевищує 70 млн. грн;
- юридичних осіб, які є учасниками попередньої кваліфікації, учасниками процедури закупівлі відповідно до Закону України «Про здійснення державних закупівель» від 10.04.2014 № 1197-VII (далі — Закон про держзакупівлі), якщо вартість закупівлі товару (товарів), послуги (послуг), робіт дорівнює або перевищує 20 млн. грн. Зазначена норма викладена з урахуванням змін, внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законів України у сфері державних закупівель щодо приведення їх у відповідність із міжнародними стандартами та вжиття заходів з подолання корупції» від 15.09.2015 № 679-VIII (далі — Закон № 679), який набрав чинності 30.09.2015, крім окремих положень, які набирають чинності пізніше.
Назва посади та призначення особи, відповідальної за реалізацію антикорупційної програми
Відповідно до частини п’ятої статті 62 Закону № 1700 у кожній юридичній особі, законодавчо зобов’язаній затверджувати антикорупційну програму, має бути призначена особа, відповідальна за реалізацію антикорупційної програми (далі — Уповноважений).
Увага!
Закон № 1700 не вимагає призначення Уповноваженого в юридичних особах, де затвердження антикорупційної програми не є обов’язковим (навіть у разі затвердження такої програми).
Закон № 1700 містить певні суперечності щодо назви посади Уповноваженого.
Чинна редакція частини п’ятої статті 62 Закону № 1700 містить поняття «особа, відповідальна за реалізацію антикорупційної програми», для якого відтак упроваджено скорочений варіант «Уповноважений». Назву посади, яку могла б обіймати ця особа, не наведено. У початковій редакції ця норма передбачала впровадження посади «уповноважений з антикорупційної програми», однак Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення діяльності Національного антикорупційного бюро України та Національного агентства з питань запобігання корупції» від 12.02.2015 № 198-VIII (далі — Закон № 198) до неї були внесені зміни:
Початкова редакція частини п’ятої статті 62 Закону № 1700 | Частина п’ята статті 62 Закону № 1700 після змін, унесених Законом № 198 |
В юридичних особах, зазначених у частині другій цієї статті, для реалізації антикорупційної програми запроваджується посада Уповноваженого з антикорупційної програми (далі — Уповноважений), правовий статус якої визначається цим Законом | В юридичних особах, зазначених у частині другій цієї статті, для реалізації антикорупційної програми призначається особа, відповідальна за реалізацію антикорупційної програми (далі — Уповноважений), правовий статус якої визначається цим Законом |
Зміни, внесені Законом № 198, могли бути зумовлені прагненням законодавця узгодити норму частини п’ятої статті 62 Закону № 1700 з частиною третьою статті 64 Господарського кодексу України, відповідно до якої підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.
Водночас інші норми розділу X Закону № 1700 дають підстави вважати, що «Уповноважений» — це назва посади. Зокрема, частиною третьою статті 64 Закону № 1700 визначено обмеження щодо призначення на посаду Уповноваженого. Пунктом другим частини п’ятої статті 64 установлено, що особа, яка працює на посаді Уповноваженого в юридичній особі, де затвердження антикорупційної програми є обов’язковим, може бути звільнена за умови надання згоди Національним агентством. Частина шоста зазначеної статті зобов’язує керівника юридичної особи письмово, протягом двох робочих днів повідомити Національне агентство про звільнення особи з посади Уповноваженого та невідкладно подати нову кандидатуру на цю посаду.
Попри це переконливих підстав стверджувати, що «Уповноважений» — це назва посади, немає. Хоча в наведених прикладах і вживається словосполучення «посада Уповноваженого», слово «Уповноважений» є стислим варіантом для заміни в тексті поняття «особа, відповідальна за реалізацію антикорупційної програми». Утім, безсумнівно, покладені на Уповноваженого функції виокремлюють його з-поміж інших працівників юридичної особи та дають змогу розглядати його роботу як окрему професійну діяльність.
Питання добору легітимної назви для посади Уповноваженого має важливе значення для кадрової роботи. Пункт 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Мінпраці, Мін’юсту та Мінсоцзахисту України від 29.07.1993 № 58, встановлює:
Записи про найменування роботи, професії або посади, на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників та службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених у «Класифікаторі професій». (Національний класифікатор України ДК 003:2010 «Класифікатор професій» (далі — Класифікатор професій) затверджено наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28.07.2010 № 327).
Увага!
Отже, назви посад необхідно вносити до штатного розпису підприємства, установи, організації (далі — організація) на підставі Класифікатора професій
Однак, Класифікатор професій не містить назви «Уповноважений з реалізації антикорупційної програми» або подібної до неї.
Покладання функцій Уповноваженого на одного з працівників організації, хоч і можливе з погляду трудового законодавства, все ж не відповідає букві й духу антикорупційного закону. Спеціалізація на питаннях виявлення та запобігання корупції можлива лише за умови увільнення відповідальної особи від інших обов’язків, не пов’язаних із діяльністю Уповноваженого. Здійснення ж цієї роботи одночасно з іншими службовими обов’язками неодмінно ускладниться хронічним браком часу, що, зрештою, призведе до формалізму в реалізації антикорупційної програми. Зазначений ризик найперше ймовірний у великих організаціях із розгалуженою структурою, значною чисельністю працівників та високою плинністю кадрів.
Крім практичних, означена проблема має й формально-юридичні аспекти. Зокрема, Закон № 1700 вимагає саме призначення на посаду Уповноваженого і звільнення з цієї посади:
Уповноважений є посадовою особою юридичної особи, що призначається відповідно до законодавства про працю керівником юридичної особи або її учасниками (засновниками) у порядку, передбаченому ухваленою антикорупційною програмою (частина перша статті 64 Закону № 1700).
У разі виникнення обставин несумісності Уповноважений у дводенний строк з дня виникнення таких обставин зобов’язаний повідомити про це керівника юридичної особи з одночасним поданням заяви про розірвання трудового договору за власною ініціативою (абзац другий частини четвертої статті 64 Закону № 1700).
Однак, покладання обов’язків Уповноваженого на іншого працівника не може розглядатися як призначення, а увільнення його від цих обов’язків — як звільнення. Відповідно, не виникає підстав для звернення до Національного агентства стосовно погодження звільнення Уповноваженого та для інформування Національного агентства про таке звільнення.
Отже, Уповноважений має призначатися на посаду і звільнятися з посади. Тож назва цієї посади залишається одним із проблемних моментів антикорупційного законодавства.
До відома!
Згідно з пунктом 1-1 частини першої статті 17 Закону про держзакупівлі замовник приймає рішення про відмову учаснику, учаснику попередньої кваліфікації в участі у процедурі закупівлі, попередній кваліфікації учасників та зобов’язаний відхилити пропозицію конкурсних торгів (кваліфікаційну, цінову пропозицію) учасника (учасника попередньої кваліфікації) у разі, якщо відомості про юридичну особу, яка є учасником або учасником попередньої кваліфікації, внесено до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення, або зазначена юридична особа не має антикорупційної програми чи уповноваженого з антикорупційної програми юридичної особи у випадку, коли вони є обов’язковими відповідно до закону.
Законом № 679 цей пункт викладений у новій редакції, яка не містить положення щодо наявності у відповідній юридичній особі антикорупційної програми чи уповноваженого з її реалізації. Зазначена редакція буде діяти з моменту початку функціонування Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення (пункт 1 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону № 679).
Одночасно частину першу статті 17 Закону про держзакупівлі доповнено пунктом 9, відповідно до якого замовник приймає рішення про відмову учаснику та зобов’язаний відхилити його пропозицію, якщо юридична особа, яка є учасником або учасником попередньої кваліфікації, не має антикорупційної програми чи уповноваженого з реалізації антикорупційної програми, якщо вартість закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) або робіт дорівнює або перевищує 20 млн. грн. Зазначена зміна набрала чинності 30.09.2015.
Визначте, кому доцільно доручити табельний облік, адаптуйте форму табеля під потреби підприємства, заповніть табель без помилок, навіть якщо працівники працюють за режимом, відмінним від звичайного, та правильно оберіть позначки для неявок
Зміст антикорупційної програми
Зміст антикорупційної програми юридичних осіб, для яких її затвердження є обов’язковим, визначений частиною першою статті 63 Закону № 1700. Антикорупційна програма юридичної особи може, зокрема, містити:
- вичерпний перелік та опис антикорупційних заходів, стандартів, процедур та порядок їх виконання (застосування), зокрема порядок проведення періодичної оцінки корупційних ризиків у діяльності юридичної особи;
- норми професійної етики працівників юридичної особи;
- умови конфіденційності інформування Уповноваженого працівниками про факти підбурення їх до вчинення корупційного правопорушення або про вчинення іншими працівниками чи особами корупційних або пов’язаних із корупцією правопорушень;
- процедури захисту працівників, які повідомили інформацію про корупційне або пов’язане з корупцією правопорушення;
- процедуру інформування Уповноваженого працівниками про виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів, а також порядок врегулювання виявленого конфлікту інтересів;
- порядок проведення індивідуального консультування Уповноваженим працівників юридичної особи з питань застосування антикорупційних стандартів та процедур.
Національне агентство розробляє типову антикорупційну програму юридичної особи.
Державною програмою щодо реалізації засад державної антикорупційної політики в Україні (Антикорупційної стратегії) на 2015-2017 роки, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2015 № 265 (далі — Державна програма), передбачено:
- затвердження щороку до 1 квітня антикорупційних програм та призначення уповноважених осіб на державних підприємствах, у господарських товариствах (у яких державна частка перевищує 50%);
- надання Національним агентством методичної допомоги у затвердженні антикорупційних програм на державних, комунальних підприємствах, у господарських товариствах (у яких державна частка перевищує 50%);
- проведення Національним агентством із залученням інших центральних органів виконавчої влади перевірки (під час перевірки відповідних органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування) дотримання Закону № 1700 в частині затвердження та виконання антикорупційних програм на державних підприємствах, у господарських товариствах (у яких державна частка перевищує 50%).
Національне агентство також має затвердити методичні рекомендації щодо запобігання корупції у приватному секторі та забезпечити (разом із бізнес-омбудсменом та Мінекономрозвитку) проведення тренінгів для уповноважених з антикорупційних програм осіб.
Стаття підготовлена за матеріалами журналу "Кадровик-01"
