Проблема, що постає перед кадровиками на початку року, — визначити, чи виконало підприємство квоту для працевлаштування, передбачену статтею 14 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 № 5067-VI (далі — Закон про зайнятість), а відтак — відзвітувати про це до служби зайнятості.
Щоб вирішити її, ми не вдаватимемося до грунтовних теоретичних розвідок, а спиратимемося натомість на досвід і практику — перевірені методи, практичні поради й приклади, або, сучасною мовою, лайфхаки.
Як мовиться, добрий приклад кращий за сто слів.
Що потрібно знати роботодавцям про виконання квоти для працевлаштування
Квота — це додатковий захід сприяння у працевлаштуванні громадянам, яким складно на рівних конкурувати на ринку праці.
Обов’язок із виконання квоти поширюється на підприємства, установи, організації всіх форм власності з чисельністю штатних працівників понад 20 осіб.
Розмір квоти залежить від середньооблікової чисельності штатних працівників (далі — СЧШП):
СЧШП за 2018 рік, осіб | Розмір квоти |
8-20 | не менше однієї особи, якій до настання права на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» залишилося 10 і менше років |
> 20 | 5% СЧШП за попередній до звітного календарний рік |
До квоти зараховуємо осіб із додатковими гарантіями зайнятості, так звані «квотні категорії». Їх визначено в частині 1 статті 14 Закону про зайнятість. Але не всі. Як нерідко трапляється в нашому законодавчому полі, одне й те саме регулюється кількома законами й не завжди однаково. Так, стаття 196 КЗпП поширює гарантії на молодих громадян, які вперше працевлаштовуються після звільнення з військової служби за призовом під час мобілізації, а в Законі про зайнятість про них — ані слова...
Закон про зайнятість (ст. 14) зобов’язує роботодавців:
- самостійно розраховувати квоту;
- виконувати її;
- щороку до 1 лютого звітувати до центру зайнятості про виконання квоти.
Форму і порядок звітування визначено наказом Мінсоцполітики від 16.05.2013 № 271 (далі — Порядок № 271).
Розраховуючи показники виконання квоти, беремо до уваги лише тих, хто працював на умовах повної зайнятості (ч. 3 ст. 14 Закону про зайнятість). Тобто за нормою робочого часу, передбаченою згідно із законодавством колективним або трудовим договором (пп. 14 ч. 1 ст. 1 Закону про зайнятість).
З урахуванням термінів і норм КЗпП до квоти для працевлаштування враховуємо осіб, які працюють на умовах нормальної (40 год. на тиждень) тривалості робочого часу або меншої його норми (ст. 50 КЗпП), а також тих, для кого тривалість робочого часу скорочено відповідно до законодавства (ст. 51 КЗпП).
Якщо квотнику встановлено неповний робочий час (ст. 56 КЗпП), ураховувати його при виконанні квоти не можна. Така робота вважається неповною зайнятістю.
Неповна зайнятість — це зайнятість працівника на умовах робочого часу, що менший від норми часу, передбаченої законодавством, і може встановлюватися за договором між працівником і роботодавцем з оплатою праці пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку (пп. 11 ч. 1 ст. 1 Закону № 5067).
Визначаючи, чи виконано квоти для працевлаштування, беремо до уваги не лише працевлаштованих у звітному році осіб з додатковими гарантіями зайнятості, а й працівників, які належать до квотних категорій і працювали на підприємстві в означеному році на умовах повної зайнятості.
★ Лайфхак 1 ★ Приймаючи квотника, одразу зажадайте документ, що підтверджує гарантії
Урахувати працівника при виконанні квоти для працевлаштування можна за наявності документів, що підтверджують належність до квотної категорії.
★ Лайфхак 2 ★ Приймайте працівників квотних категорій за направленням служби зайнятості
Від працевлаштування квотників роботодавець може мати фінансовий зиск. Роботодавцю протягом року компенсуватимуть витрати на сплату ЄСВ за кожного працевлаштованого на нове робоче місце безробітного з числа квотних категорій. Умови отримання компенсації:
- безробітний має прийти на підприємство за направленням служби зайнятості;
- строк працевлаштування має становити щонайменше 2 роки (ч. 1 ст. 26 Закону про зайнятість; постанова КМУ від 15.04.2013 № 347).
★ Лайфхак 3 ★ Ураховуйте квотника лише один раз, навіть якщо він належить до кількох квотних категорій
Для сприяння у пошуку роботи особам з додатковими гарантіями зайнятості держава потребує вірогідної інформації про стан речей: скільки людей уже знайшли роботу, а скільком ще необхідна підтримка. З поміж статистичних інструментів чільне місце посідають саме звіти роботодавців про виконання квоти для працевлаштування. Вони деперсоналізовані, тож дотримання правила «ураховуємо один раз» — запорука якісного аналізу ринку праці.
★ Лайфхак 4 ★ Квотників та інвалідів ураховуйте окремо
Працівники з інвалідністю теж належать до осіб, яким складно на рівних конкурувати на ринку праці (п. 6 ч. 1 ст. 14 Закону про зайнятість), але за загальним правилом у квоти для працевлаштування не враховуються. Для працевлаштування інвалідів встановлено окремий норматив (ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 № 875-XII). Якщо особа з інвалідністю належить також до квотних категорій, її слід урахувати або в норматив, або в квоту, — на розсуд роботодавця.
★ Лайфхак 5 ★ Відстежуйте періоди, коли працівник належав до квотних категорій
Виконання квоти — динамічний процес, а будь-який квотник ураховується протягом певного часу. Працівник може набути права на зарахування до квоти (приміром, після отримання статусу учасника бойових дій) і «вийти» з квотної категорії (приклад: дитина працівника досягла шестирічного віку).
Оскільки будь-яка особа з додатковими гарантіями зайнятості має право на них протягом певного часу, а кількість працівників «квотної категорії» може варіюватися з місяця в місяць, фактична чисельність працівників, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню та працювали на умовах повної зайнятості у звітному році, розраховується як середньообліковий показник (п. 3.2 Порядку № 271).
Середньооблікову чисельність розраховують відповідно до Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Держкомстату України від 28.09.2005 № 286 (далі — Інструкція № 286), у частині визначення показника середньооблікової кількості штатних працівників (п. 2.1 Порядку № 271).
Методика розрахунку середньооблікової кількості працівників за рік
★ Лайфхак 6 ★ Обліковуйте квотників у спеціальному журналі, зокрема електронному
Облік працівників, які належать до квотних категорій, можна вести одним списком, а можна, розділивши на категорії. Вибір залежить від загальної кількості працівників на підприємстві та від кількості працівників різних категорій.
★ Лайфхак 7 ★ Якщо змушені відмовити квотнику в прийнятті, обгрунтовуйте рішення
Штрафні санкції за невиконання квоти законодавством не передбачені. Але якщо роботодавець не працевлаштував необхідну кількість квотників і відмовляє у прийнятті на роботу особі з додатковими гарантіями зайнятості, не обгрунтовуючи відмову, відповідати доведеться. Штраф, передбачений частиною 2 статті 53 Закону про зайнятість, становитиме 2 мінімальні зарплати.
Штраф стягується в разі необгрунтованої відмови у працевлаштуванні громадян, направлених службою зайнятості. Відмовляючи кандидату, посилайтесь на професійні аспекти, як-от невідповідність напряму та рівня освіти, відсутність необхідного стажу роботи, передбаченого кваліфікаційною характеристикою або галузевими нормативними актами.
Якщо кандидату не вистачає професійних знань чи навичок, не рубайте з плеча. В корінці направлення на працевлаштування, що його роботодавець повертає до центру зайнятості, можна вказати, що особу «буде прийнято за умови проходження профнавчання згідно з договором на працевлаштування після закінчення навчання». Форму направлення на працевлаштування затверджено наказом Мінсоцполітики від 23.11.2018 № 1763.
Стаття підготовлена за матеріалами журналу "Кадровик-01"
