Згідно з третім абзацом 14 пункту Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Мінфіну України від 13.03.1998 № 59 встановлено, що саме установа, яка направила робітника у робочу поїздку, оплачує його працю. Якщо одночасно направлено у відрядження працівника основним роботодавцем та з місця роботи за сумісництвом, то відрядження відшкодовується сумісникам на основі їх витрат обома установами, причому вони розподіляються за їх згодою.
Оскільки законодавством не визначено порядок оформлення відсутності працівника за сумісництвом при направленні у відрядження з основного місця праці, він визначається за домовленістю сумісника та роботодавця.
Заява про увільнення від роботи без збереження зарплати на час відрядження за основним місцем роботи (скачати)
Копія наказу про відрядження засвідчена на місці основного працевлаштування, або довідка з вказанням строку перебування може бути додана до заяви.
Якщо роботодавець згоден, він затверджує наказ про увільнення від праці. В такому випадку неявка особи на робоче місце на підставі наказу фіксується в табелі обліку використання робочого часу літерою «І», що означає — інші причини неявки.
Зверніть увагу, що увільнення від роботи через відрядження зовнішнього сумісника з основного місця роботи не враховується в стаж роботи для отримання права на щорічну відпустку. (ст. 9 Закону України «Про відпустки»).
Стаття підготовлена за матеріалами журналу "Кадровик-01"
