Відповідно до частини восьмої статті 179 Кодексу законів про працю України (КЗпП) та статті 18 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР за бажанням жінки, батька дитини, баби, діда чи інших родичів, які фактично доглядають за дитиною, у період перебування їх у відпустці для догляду за дитиною вони можуть працювати на умовах неповного робочого часу або вдома. При цьому за ними зберігається право на одержання допомоги в період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Згідно зі статтею 56 КЗпП за угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом (далі — роботодавець) може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом, неповний робочий день або неповний робочий тиждень. На прохання вагітної жінки, жінки, яка має дитину віком до 14 років або дитину-інваліда, у т. ч. таку, що перебуває під її опікуванням або здійснює догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку, роботодавець зобов’язаний встановити їй неповний робочий день або неповний робочий тиждень.
Оплата праці у цих випадках провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.
Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105-XIV (далі — Закон № 1105) право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.
Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи і час випробування та день звільнення), якщо інше не передбачено законодавством.
Статтею 2 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI визначено що, застрахована особа — фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.
Отже, оскільки у період роботи з неповним робочим днем жінка, яка доглядає за дитиною до трьох років у період відпустки для догляду за дитиною, отримує заробітну плату (на яку нараховується єдиний соціальний внесок відповідно до пункту 1 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI, частка від якого надходить до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності), ця жінка є застрахованою особою.
Отже, у разі тимчасової непрацездатності жінки, яка працює на умовах неповного робочого часу в період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, листок непрацездатності видається та оплачується на загальних підставах.
Стаття підготовлена за матеріалами журналу "Кадровик-01"
