Хто такі позаштатні працівники
Законодавство оперує терміном «позаштатний працівник», хоча не містить тлумачення:
Нормативний акт | Норма, де згадано позаштатних працівників |
Стаття 48 Кодексу законів про працю України | Трудові книжки ведуть на всіх працівників, які працюють на підприємстві або у фізичної особи понад 5 днів. Трудові книжки ведуть також на позаштатних працівників за умови, що вони підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню |
Стаття 1 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» від 21.12.1993 № 3759-XII | Телерадіопрацівник — штатний або позаштатний працівник телерадіоорганізації, який за характером своєї професійної діяльності та відповідно до посадових обов’язків бере участь у створенні та розповсюдженні телерадіопрограм та передач |
Телерадіожурналіст — штатний або позаштатний творчий працівник телерадіоорганізації, який професійно збирає, одержує, створює і готує інформацію для розповсюдження передач | |
Пункт 13 статті 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» від 18.02.1992 № 2135-XII | Оперативний підрозділ для виконання завдань оперативно-розшукової діяльності може мати гласних і негласних штатних та позаштатних працівників |
Кодекс законів про працю України (КЗпП) згадує позаштатних працівників лише у контексті ведення трудових книжок та з метою забезпечення гарантій із соціального страхування. Проте Закони України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105-XIV, «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI не поділяють працівників на штатних та позаштатних.
За КЗпП особа, з якою роботодавець уклав трудовий договір, — це працівник. Без жодних уточнень про перебування у штаті. За трудовим договором працівник зобов’язується виконувати роботу та дотримувати внутрішнього трудового розпорядку, а роботодавець — виплачувати працівникові заробітну плату та забезпечувати умови праці (ст. 21 КЗпП).
Не можна вважати позаштатними працівниками і сумісників, хоча таку думку навіює пункт 1.8 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Держкомстату від 28.09.2005 № 286: «…до загальної кількості працівників включають штатних працівників, зовнішніх сумісників і працюючих за цивільно-правовими договорами». Очевидно, що під штатними працівниками Держкомстат має на увазі працівників, працевлаштованих за основним місцем роботи, з трудовими книжками. Проте формулювання в Інструкції не відповідає нормам законодавства про працю, оскільки:
- сумісництво передбачає виконання працівником, крім основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час у тій же чи іншій організації або у громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом (п. 1 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженого наказом Мінпраці, Мін’юсту та Мінфіну від 28.06.1993 № 43);
- для сумісника, як і для працівника, який працюватиме з трудовою книжкою, у штатному розписі має бути посада.
То хто ж такий «позаштатний працівник»? Наведемо приклад, коли вживання терміна правомірне. Позаштатними працівниками можна назвати безробітних, які виконують оплачувані громадські роботи на підприємстві. Порядок організації громадських та інших робіт тимчасового характеру затверджено постановою КМУ від 20.03.2013 № 175 (далі — Порядок № 175).
Роботодавець створює наказом тимчасові робочі місця (а не вводить посади до штатного розпису) і приймає за строковим трудовим договором осіб, які перебувають на обліку в службі зайнятості.
На осіб, які беруть участь у роботах тимчасового характеру, поширено державні соціальні гарантії, передбачені законодавством про працю, зайнятість населення і державне соціальне страхування. Про участь осіб у таких роботах роботодавці вносять записи до трудових книжок відповідно до законодавства про працю (п. 4, 5 Порядку № 175).
Підтвердження думки знаходимо й у пункті 2.1.8 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату від 13.01.2004 № 5:
До фонду оплати праці належить оплата праці працівників, які не перебувають у штаті організації (за умови, що розрахунки проводить організація безпосередньо з працівниками), у т. ч. за виконання робіт згідно з договорами між організаціями про надання робочої сили (безробітним за виконання громадських робіт, учням та студентам, які проходять виробничу практику в організації чи залучені на тимчасову роботу на період канікул).
Найчастіше на позаштатних радників, консультантів, інспекторів натрапляємо в контексті добровільного виконання певних функцій на громадських засадах:
- позаштатний консультант здійснює свої функції безоплатно (на громадських засадах) (п. 9 Положення про позаштатного консультанта у Верховній Раді України та в її органах, затвердженого Розпорядженням Голови ВРУ від 07.07.2003 № 701);
- позаштатний (громадський) інспектор з питань формування та ведення страхового фонду документації — працівник, який виконує роботу на безоплатній основі без зарахування його до штату Державної технічної інспекції Державного департаменту страхового фонду документації (п. 1.2 Положення про позаштатного (громадського) інспектора з питань формування та ведення страхового фонду документації, затвердженого наказом МНС від 06.02.2009 № 88).
На думку Мінсоцполітики, позаштатний працівник, що виконує разове замовлення або тимчасову роботу без зарахування до штату підприємства (компанії), — це фрилансер, вільний працівник (самозайнята особа) (лист від 15.05.2008 № 105/13/116-08).
Увага!
Практика «позаштатності» поступово сходить нанівець. Десятиріччями МОЗ щороку затверджував Персональний склад головних позаштатних спеціалістів МОЗ із числа авторитетних фахівців із науковим ступенем та вченим званням. Проте наказом від 21.03.2017 № 302 МОЗ утворило групу експертів як консультативно-дорадчий орган на заміну системи головних позаштатних спеціалістів.
Виведення працівника за штат
Законодавство не дає визначення поняття «виведення за штат» і не регламентує відповідної процедури. Зазвичай спроба вивести працівника за штат — це приховане скорочення.
Виведення за штат можливе тільки в один спосіб: потрібно вивести посаду зі штатного розпису. Якщо посаду обіймає працівник, йдеться про скорочення. Підміна процедури скорочення виданням наказу про виведення працівника за штат — порушення законодавства про працю.
При перевірці дотримання підприємством законодавства про працю порушення призведе до стягнення штрафу з підприємства у розмірі мінімальної заробітної плати (абз. 8 ч. 2 ст. 265 КЗпП) та притягнення до адміністративної відповідальності винних посадових осіб у розмірі від 510 до 1700 грн (ч. 1 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
Стаття підготовлена за матеріалами журналу "Кадровик-01"
