Мінекономіки роз’яснює, що підстава звільнення залежить, зокрема, від виду військової служби

Що робити з працівниками, якщо роботодавця — ФОП мобілізували
Призов або вступ працівника або роботодавця — ФОП на військову службу, альтернативна / невійськова служба, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частини третьої статті 119 КЗпП є однією з підстав припинити трудовий договір (п.3 ч.1 ст.36 КЗпП).
Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення його строку роботодавець може розірвати, зокрема, у випадку призову або мобілізації роботодавця — ФОП під час особливого періоду (п.10 ч. 1 ст.40 КЗпП).
Види військової служби визначає частина шоста статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII.
Відтак, різними видами військової служби є:
- служба за призовом під час мобілізації, на особливий період;
- служба за контрактом осіб рядового складу;
- служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу;
- служба за контрактом осіб офіцерського складу.
Відповідаємо на запитання:
Мінекономіки у листі від 23.09.2025 № 4701-05/64496-09 зазначає, що у разі призову роботодавця — ФОП на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період звільнити працівників можна за підставами:
- пункт 3 частини першої статті 36 КЗпП;
- пункт 10 частини першої статті 40 КЗпП.
Якщо роботодавця — ФОП прийняли на військову службу за контрактом, підставою припинити трудові договори з працівниками за пунктом 3 частини першої статті 36 КЗпП буде:
- призов або вступ працівника або роботодавця — ФОП на військову службу;
- направлення на альтернативну / невійськову службу.
Виняток — випадки, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада (ч. 3 ст.119 КЗпП).
Тетяна Фіало
Питання звільнення вагітних жінок є одним із найчутливіших у трудовому законодавстві України. Роботодавці повинні діяти виключно в межах закону, адже неправомірне звільнення вагітної жінки з роботи може спричинити серйозні юридичні наслідки — від поновлення працівниці на посаді до виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу
Працівник, який бажає звільнитись за власним бажанням за відсутності поважної причини, зобов’язаний за два тижні повідомити роботодавця про своє звільнення. Якщо ж працівник в заяві вказав причину, через яку потрібно раніше звільнитися, тоді двотижневий строк попередження не застосовуємо. Про це та про інші випадки, коли можна звільнитись без відпрацювання, читайте в статті.
Ліквідація підприємства — це повне припинення його діяльності без правонаступництва. Така ситуація завжди супроводжується необхідністю припинення трудових відносин з усіма працівниками. У таких випадках особливо важливим є правильне застосування законодавства щодо звільнення працівників у разі ліквідації підприємства. Які дії кадрової служби у разі ліквідації підприємства? Яким чином звільняти працівників, щодо яких встановлено заборону на звільнення або які відсутні з нез’ясованих причин. Усе про звільнення у зв’язку з ліквідацією підприємства — у статті.
Працівник зобов’язаний виконувати роботу, визначену трудовим договором. Роботодавець не має права вимагати від працівника виконувати роботу, не обумовлену трудовим договором. Що робити, коли виникла необхідність змін в організації як самого виробництва, так і істотних умов праці за трудовими договорами. Роз’яснюємо порядок дій та документування.
Розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця — це припинення трудових відносин між працівником та роботодавцем за рішенням останнього. Законодавство України чітко визначає порядок звільнення з роботи з ініціативи роботодавця, а також підстави звільнення працівника з ініціативи власника, які гарантують захист прав як працівника, так і роботодавця. Усе про звільнення з ініціативи власника — у статті