«Підстави, передбачені іншими законами». Коли таке звільнення правомірне та що слід вказати у наказі? (практика Верховного Суду)

Верховний Суд висловив свою позицію щодо звільнення працівників за п. 9 ч. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України (підстави, передбачені іншими законами). Так, тут розглядали касацію у справі особи, звільненої за цією підставою (справа № 761/33276/23, провадження № 61-13136св25). 

Скаржниця наполягала, що її посада не належить до переліку посадових осіб товариства, а наказ про звільнення не містив законних підстав для припинення трудових відносин. Відтак, вимогою було визнати звільнення незаконним. 

Як звільнити з роботи

Проте у першій інстанції та в апеляції у задоволенні позову відмовили, наголосивши, що припинення повноважень посадової особи за наслідками незадовільної роботи є самостійною підставою для звільнення без зазначення причин. Водночас у Верховному Суді позицію колег не підтримали — тут скасували наказ про звільнення і направили справу на повторний розгляд в апеляції. 

Як пояснили у ВС, під час розгляду справ про поновлення на роботі необхідно на відповідність закону саме ті підстави, що наведені у наказі про звільнення. Оскільки п. 9 ч. 1 ст. 36 КЗпП України є бланкетною нормою, то в наказі має бути зазначена конкретна норма закону, яка встановлює підставу для припинення договору. 

Водночас саме товариство посилалося лише на законодавче визначення компетенції наглядової ради призначати та звільняти особу, без встановлення конкретних матеріально-правових підстав для звільнення.

За інформацією Єдиного державного реєстру судових рішень