Чи може роботодавець не відпустити працівника у відпустку під час воєнного стану

Воєнний стан не скасовує право працівників на щорічну відпустку. Водночас законодавство передбачає випадки, коли роботодавець може змінити умови її надання або відмовити працівнику. Тому важливо відрізняти законні обмеження від аргументів, які самі по собі не є підставою для ненадання відпустки.

Завантаженість підприємства не означає, що щорічну відпустку працівника можна переносити на невизначений строк. Черговість надання відпусток визначають графіком, під час складання якого враховують як інтереси виробництва, так і особисті інтереси працівників.

Не зобов’язаний працівник і самостійно шукати собі заміну на період відпочинку. Організація роботи та розподіл обов’язків між працівниками належать до компетенції роботодавця. Законодавство не встановлює обов’язку знайти собі заміну як умову для отримання щорічної відпустки.

Не відповідає законодавству й твердження, що під час воєнного стану відпустки взагалі скасовані. Працівники й надалі мають право на них, однак Закон № 2136-IX установлює спеціальні правила та обмеження щодо їх надання.

У перший рік роботи право працівника на щорічну відпустку повної тривалості за загальним правилом виникає після шести місяців безперервної роботи на підприємстві. При цьому закон визначає категорії працівників, яким за їхнім бажанням відпустку повної тривалості можуть надати й до спливу цього строку. Тому вимога обов’язково відпрацювати цілий рік для отримання відпустки не відповідає законодавству.

Не можна й автоматично замінити невикористану відпустку грошима. Грошова компенсація допускається лише у випадках, установлених законодавством. За бажанням працівника можна компенсувати частину щорічної відпустки за умови, що фактично використана ним щорічна основна та додаткові відпустки становитимуть не менше 24 календарних днів. У разі звільнення працівнику виплачують компенсацію за всі невикористані дні щорічної відпустки.

За загальним правилом Закон України «Про відпустки» також забороняє не надавати працівнику щорічну відпустку повної тривалості протягом двох років поспіль.

Проте під час воєнного стану діють винятки. Роботодавець може відмовити у наданні відпустки працівнику, який залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури, виробництва товарів оборонного призначення або виконання мобілізаційного завдання (замовлення). Водночас для окремих видів відпусток закон передбачає винятки з можливості такої відмови.

Отже, самі по собі велике навантаження, відсутність заміни чи воєнний стан не означають, що працівника можна позбавити права на відпустку. Під час її надання роботодавцю необхідно враховувати вимоги Закону України «Про відпустки» та спеціальні правила, що діють у період воєнного стану.