Звільнення держслужбовця через скорочення: Верховний Суд назвав дві обов’язкові гарантії

Звільнення державного службовця на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» № 889-VIII потребує одночасного дотримання двох гарантій. На цьому наголосив Верховний Суд у постанові від 16 жовтня 2026 року у справі № 160/2549/24.

Відповідно до частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII суб'єкт призначення або керівник державної служби зобов'язаний:

1. Запропонувати іншу посаду — рівнозначну або, як виняток, нижчу вакантну посаду відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей держслужбовця.

2. Врахувати переважне право на залишення на роботі, передбачене трудовим законодавством.

Верховний Суд підкреслив, що ці гарантії є самостійними та не замінюють одна одну.

При цьому переважне право на залишення на роботі за статтею 42 КЗпП застосовують у разі часткового скорочення однорідних посад. Роботодавець має порівняти кваліфікацію та продуктивність праці працівників, які обіймають ідентичні посади.

Якщо скорочувана посада є єдиною, положення статті 42 КЗпП не застосовують.

Обставини справи

Держслужбовця звільнили через зміну структури та штатного розпису державного органу. Перед звільненням йому запропонували дві рівнозначні, на думку роботодавця, посади, від яких він відмовився.

Апеляційний суд визнав процедуру звільнення дотриманою. Однак Верховний Суд зазначив, що апеляційна інстанція не перевірила рівнозначності запропонованих посад з урахуванням кваліфікації та професійних компетентностей працівника, а також належним чином не дослідила питання переважного права на залишення на роботі.

Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд.