Мінсоцполітики оприлюднило для обговорення проект Закону України щодо гнучких форм організації праці. Законопроект пропонує регулювання трудових відносин на умовах дистанційної роботи.
Гнучкий та дистанційний режими роботи — трендові форми організації трудового процесу, вигідні як для працівників, так і для роботодавців. Працівники мають змогу і роботі приділяти увагу, і сім’ї — спокійно відвести дитину до садочку і доїхати до роботи, не впадаючи у відчай через запізнення. Дистанційна робота — інколи єдина можливість працювати для осіб з інвалідністю чи похилого віку, для неповнолітніх, що шукають підробітку.
Порядок запровадження гнучкого режиму робочого часу
Гнучкий режим дає змогу людині вивільнити час для вирішення побутових питань. Переваг чимало. Однак наш пострадянський КЗпП не передбачає нормативних підстав для гнучкого режиму, а дистанційну роботу не визнає взагалі. Нині роботодавець, що воліє запровадити дистанційну роботу, приміром, с айтішником, що мешкає в іншій місцевості, має вигадувати велосипед і шукати найменш ризиковані варіанти оформлення. Дехто оформлює це як надомну роботу за нормативними актами радянських часів – з усіма принадами цього варіанту – обстеженням житлово-побутових умов та ін.
Законопроект, пропонований Мінсоцполітики, передбачає, що гнучкий режим робочого часу можна буде встановлювати:
- за погодженням між роботодавцем та працівником,
- на визначений строк або безстроково,
- як при прийнятті на роботу, так і згодом.
Гнучкий режим робочого часу, згідно із закладеними в законопроекті ідеями, може передбачати:
- фіксований час, протягом якого працівник обов’язково повинен бути присутнім на робочому місці та виконувати свої посадові обов’язки; при цьому може передбачатись поділ робочого дня на частини;
- змінний час, протягом якого працівник на власний розсуд визначає періоди роботи в межах встановленої норми тривалості робочого часу;
- час перерви для відпочинку і харчування.
Застосування гнучкого режиму робочого часу не спричинятиме зміни в нормуванні, оплаті праці та не впливатиме на обсяг трудових прав працівників.
Також пропонується «узаконити» на рівні КЗпП дистанційну (надомну) роботу. Так, при досягненні домовленості працівника і роботодавця, трудовий договір про виконання роботи дистанційно укладатимуть у письмовій формі.
Законопроект визначає категорії працівників, яким надається переважне право на виконання роботи за гнучкими формами:
- батькам особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи;
- працівникам, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
- працівникам похилого віку;
- особам з інвалідністю.
Законотворці також звернули увагу, що робочий час при встановленні гнучкого графіку або дистанційної (надомної) роботи не має перевищувати норм, передбачених статтями 50 і 51 КЗпП.
Обговорення законопроекту триватиме до 25.07.2019. Плекаємо надію, що парламентські вибори, що відбудуться зовсім скоро, 21 липня, не поховають цю – таку потрібну і нагальну для кадровиків ініціативу профільного Міністерства.
Галина Бєлікова — експерт Експертус Кадри,
Ірина Іванченко — шеф-редактор журналу «Кадровик-01»
