Звільнення працівника під час карантину: правомірні алгоритми
Стаття 2 Закону України «Про відпустки» (далі — Закон про відпустки) регламентує: право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах із підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи.
Управління Держпраці у Полтавській області нагадало, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину — особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (ч.1 ст. 24 Закону про відпустки).
Стаття третя Закону про відпустки скеровує: за бажанням працівника у разі його звільнення, крім звільнення за порушення трудової дисципліни, йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в такому випадку буде останній день відпустки.
У разі звільнення працівника у зв’язку із закінченням строку трудового договору невикористана відпустка може за його бажанням надаватися й тоді, коли час відпустки повністю або частково перевищує строк трудового договору. В такій ситуації чинність трудового договору продовжується до закінчення відпустки.
Таким чином, роботодавець за бажанням працівника, який звільняється, зобов’язаний надати йому невикористану відпустку. Виняток — звільнення працівника за порушення трудової дисципліни.
- Чи компенсувати невикористану відпустку при звільненні працівника за порушення трудової дисципліни
- Чи компенсувати при звільненні невикористану відпустку постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 та 2 категорії
- Чи перераховувати компенсацію за невикористану відпустку на рахунок нового роботодавця, якщо працівник звільняється за переведенням
