Громадяни України мають право на відпустку незалежно від того, з підприємствами якої форми власності (чи з фізичними особами) вони перебувають у трудових відносинах.
Заковичні ситуації надання щорічної основної відпустки під час воєнного стану
Закон України «Про відпустки» дозволяє перенесення або продовження щорічної відпустки на інший період. Так, на прохання працівника відпустку можна поділити на частини будь-якої тривалості (якщо основна безперервна частина відпустки становитиме не менш ніж 14 календарних днів).
Також Закон України «Про відпустки» (ст. 162) та Кодекс законів про працю України (ст. 772) передбачають надання додаткової відпустки учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Це оплачувана відпустка тривалістю 14 календарних днів, але вона належить не до щорічних відпусток, а до пільг, гарантованих державою.
Відповідно, і норми стосовно щорічних відпусток не поширюються на цей вид відпустки (поділ на частини, перенесення, виплата компенсації під час звільнення).
Таку відпустку надають один раз впродовж календарного року на підставі заяви працівника та посвідчення учасника бойових дій або інвалідів війни (незалежно від відпрацьованого часу).
Використати таку відпустку потрібно протягом року. Якщо ж цього не зробити, вона просто втрачається.
Водночас, якщо працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури, роботодавець може відмовити йому у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку).
За матеріалами Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці