Державна служба України з питань праці надала пояснення щодо того, чи звільнення працівників, які відмовляються від роботи через зміну істотних умов праці.
Зміна істотних умов праці як підстава для звільнення
Так, власник підприємства може звільнити особу, що не хоче продовжувати працювати в нових умовах. Проте на підтвердження цього потрібно мати письмове підтвердження — повідомлення працівника. За таких обставин з працівником можна розірвати трудовий договір.
Крім того, роботодавцям слід зважати на реалії воєнного стану. Наприклад, Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (ст. 3) передбачає, що повідомлення про зміну істотних умов праці та зміну умов оплати праці має відбуватися до запровадження таких умов (повідомлення за два місяці наразі не є обов'язковим).
Крім того, роботодавцеві не потрібно вживати заходів задля працевлаштування працівників у такій ситуації.
За матеріалами Центрально-Західного міжрегіонального управління Держпраці
Однієї із поважних причин звільнення за власним бажанням є переїзд на нове місце проживання. У зв’язку з цим працівник вправі вимагати розірвання трудових відносин у строк, про який він просить. Тобто попереджати про своє звільнення за два тижні у такому випадку не потрібно.
Звільнення за згодою сторін — одна із найпоширеніших підстав для припинення трудового договору. Які нюанси слід врахувати під час розірвання трудового договору за згодою сторін? Як регулює питання щодо звільнення за згодою сторін стаття КЗпП? Чи передбачає звільнення за згодою сторін виплати працівнику? Дізнайтеся порядок звільнення за згодою сторін та врахуйте застороги.
Строковий трудовий договір роботодавець та працівник укладають на певний період часу. Які особливості розірвання строкового трудового договору? Чи можливе дострокове розірвання строкового договору? Хто та за яких умов має право це зробити — роз’яснюємо у статті.
Копію наказу про звільнення видають усім працівникам в день звільнення.
Можливість звільнити працівника за невідповідність займаній посаді передбачає пункт 2 статті 40 КЗпП. Тут йдеться виключно про виявлену невідповідність кваліфікації працівника займаній посаді або виконуваній роботі.