Кодекс законів про працю України (п. 6 ст. 36) дозволяє роботодавцеві звільнити працівника, який відмовився працювати через зміну істотних умов праці. При цьому конкретна причини відмови не має значення. Законодавство також не висуває до роботодавця жодних вимог щодо працевлаштування звільненого працівника.
Зауважте:
звільнення працівника через відмову працювати через у нових умовах умовах можливе лише тоді, коли роботодавець отримав відповідне письмове повідомлення від працівника.
Під воєнного стану змінено норми щодо повідомлення про зміну істотних умов праці: замість обов'язкових раніше двох місяців сповістити працівника можна в інший термін — але до запровадження таких умов.
За матеріалами Управління інспекційної діяльності у Вінницькій області
Однієї із поважних причин звільнення за власним бажанням є переїзд на нове місце проживання. У зв’язку з цим працівник вправі вимагати розірвання трудових відносин у строк, про який він просить. Тобто попереджати про своє звільнення за два тижні у такому випадку не потрібно.
Копію наказу про звільнення видають усім працівникам в день звільнення.
На підприємствах є поширеною практика, коли при звільненні працівнику видають обхідний лист, в якому зазначені структурні підрозділи, керівники яких мають засвідчити відсутність заборгованості працівника перед ними. Що це за документ? Яка його форма? Які наслідки можуть бути за відмову отримати обхідний лист при звільненні?
Працівник вирішив звільнитися під час відпуски. Як оформити припинення з ним трудових відносин і чи доречно відкладати звільнення після відпустки? Чи можливе звільнення під час відпустки без збереження заробітної плати за власним бажанням? Коли подавати заяву на звільнення під час відпустки? Відповіді на усі питання щодо звільнення працівника під час відпустки — у статті.
Можливість звільнити працівника за невідповідність займаній посаді передбачає пункт 2 статті 40 КЗпП. Тут йдеться виключно про виявлену невідповідність кваліфікації працівника займаній посаді або виконуваній роботі.
Кодекс законів про працю України (п. 6 ст. 36) дозволяє роботодавцеві звільнити працівника, який відмовився працювати через зміну істотних умов праці. При цьому конкретна причини відмови не має значення. Законодавство також не висуває до роботодавця жодних вимог щодо працевлаштування звільненого працівника. 
